Повернувши голову, гістья помітила табурет зі склянкою води й ліками. У голові панувало повне нерозуміння того, що сталося. У той момент у дверях з’явилася жінка близько шістдесяти років у затишному домашньому костюмі.
Господиня окинула Люду привітним поглядом і з усмішкою запитала про самопочуття. Вона лагідно запропонувала піднятися й пообіцяла покликати Женю. Проте кричати не довелося.
Невдовзі Євген зазирнув у кімнату, щоб дізнатися про стан своєї випадкової знайомої. Подякувавши за турботу, дівчина зізналася, що почувається краще, але зовсім забула обставини свого появи тут.
Євген коротко переказав історію з вибіглою на дорогу псом і екстреним гальмуванням. Переконавшись у безпеці тварини, він переключив увагу на сплячу постать. Оскільки на запитання вона не реагувала, єдиним вірним рішенням здалося забрати її в тепле.
Потім був дзвінок приятелю Гриші, який оперативно провів медичний огляд. Друг запевнив, що здоров’ю нічого не загрожує, і зробив укол для глибокого сну. Завершивши розповідь, Женя порадив гістьї берегти сили й поки не напружувати голосові зв’язки.
Він запропонував повільно встати й піти до накритого столу. Женя дбайливо допоміг їй піднятися з дивана, провів у ванну й терпляче дочекався закінчення водних процедур. Після того як вона привести себе до ладу, вони вирушили на кухню снідати.
Після їжі господар допоміг їй повернутися на диван. Він делікатно запропонував поділитися своєю історією і пояснити причини такого виснаження. Люда зітхнула і чесно розповіла про важку педагогічну рутину.
Вона працювала класним керівником, що означало нескінченні змагання, перевірки і життя на території школи. У той час законний чоловік насолоджувався статусом безробітного. Він категорично відмовлявся займатися побутом, щодня вимагаючи готових вечерь і випрасуваних сорочок…
