Життя без прикрасНа полях, біля однієї із сум, Лариса прочитала: «Ти мертвий, куди ти підеш?» Вона не знала, чи справді Микола сказав це братові, чи Степан сам записав, у якому становищі опинився. Сенс від цього не змінювався: допомагаючи викреслити брата з офіційного життя, Микола здобув над ним владу.
Невідомий загиблий залишався найстрашнішим питанням. Під час повторного вивчення матеріалів знайшли згадку про чоловіка, якого незадовго до займання бачили біля бази. Його особу тоді встановити не змогли. Після того як останки визнали останками Степана, цими відомостями майже перестали займатися; тепер їх перевіряли знову.
Лариса не могла знати, чи став загиблий випадковою жертвою, чи опинився всередині через трагічний збіг обставин, чи брати заздалегідь розуміли, що чужа смерть допоможе їхньому плану. Вона забороняла собі робити висновки без доказів, хоча від самої такої можливості їй ставало млосно. Навіть скористатися чиєюсь загибеллю було жахливо. Якщо ж загибель входила в задум, усе виявлялося незрівнянно страшнішим.
Вона наполягла, щоб останки дослідили заново й зіставили з доступними даними. Три роки Лариса вірила версії, яку їй нав’язали. Більше залишатися серед здогадів вона не хотіла: тепер кожен факт потребував підтвердження.
Через кілька днів зателефонував Микола. Цього разу в голосі чулося напруження.
— Куди ти їздила? Чому тебе кілька днів на роботі не було?
Лариса відчула, як усе всередині стиснулося. Він або вже щось підозрював, або стежив за нею уважніше, ніж вона гадала.
— До знайомої їздила.
— А навіщо в гаражі ходила?
У неї похололи пальці. Вона не відповідала лише секунду, але Микола вже заговорив швидко:
— Речі Степана краще не чіпати. Після нього там стільки непотребу залишилося. Я давно хотів усе викинути.
— Звідки ти знаєш, у якому гаражі я була? — спокійно запитала Лариса. — Ти ж раніше навіть не казав мені, що він існує.
Микола замовк. Потім сказав:
— Треба зустрітися. Поговорити.
— Ні, — відповіла вона.
Гараж уже не був таємним місцем. Лариса зрозуміла, що спільники відчули небезпеку.
Того ж вечора вона дізналася про від’їзд Степана з приморського міста. Майже водночас надійшла звістка: нову експертизу останків офіційно призначено.
Лариса стояла біля вікна квартири, дивилася у двір. До під’їзду під’їхала знайома машина Миколи. Він вийшов, але до її дверей не пішов — залишився біля автомобіля й комусь зателефонував. Що він казав, вона не чула.
За кілька хвилин на телефон надійшло повідомлення з незнайомого номера: «Нам треба зустрітися. Ти не все розумієш».
Лариса не стала відразу відповідати. Вона майже не сумнівалася, що написав Степан. Їй була знайома ця манера: ніби саме вона чогось не зрозуміла й мала чекати пояснень від людини, яка краще за неї розуміється на житті. Чоловік, якого три роки вважали мертвим, повертався додому, а поховане ним минуле починало вибиратися з могили.
Три роки тому вона, можливо, кинулася б до нього без запитань. Хотіла б побачити живим, торкнутися, переконатися, що сталася страшна помилка. Тепер між ними залишалися три роки брехні, чуже ім’я та Оксана біля моря. І ще — могила невідомої людини, кредити, які Лариса виплачувала сама, страхові гроші, поділені братами.
Лариса зробила знімок екрана з повідомленням і додала його до зібраних матеріалів. Про те, де вона перебуває, поки що нікому не казала. Спочатку треба було впевнитися: документи вже передано для перевірки, і навіть якщо оригінали зникнуть, знищити все знайдене братам не вдасться. Лише переконавшись у цьому, вона надіслала відповідь: «Говоритимемо не там, де зручно тобі».
Майже відразу Степан запропонував старий склад на околиці. Лариса відмовилася зустрічатися там. За кілька годин зателефонував Микола: він просив приїхати туди, де раніше містився їхній невеликий сімейний офіс.
— Приїжджай, нам треба поговорити. Усе вийшло з-під контролю, — швидко казав він і знову повертався до одного й того самого. — Ти маєш почути, як усе було насправді, перш ніж Степан звалить на мене всю провину.
З його голосу Лариса зрозуміла, що брати вже зустрілися. Вона чекала саме цього: кожен почне рятувати себе коштом іншого. Три роки вони разом оберігали свою брехню, а тепер готові були знищити один одного, аби тільки самим уникнути відповідальності.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.