— спитала Олена, дивлячись у стелю.
— Золото. Слитки з прииска «Золотий». Тридцять кілограмів. Інкасаторів пограбували тиждень тому. Вся область стояла на вухах. Думали, вони в місто пішли. А вони через ліс вирішили скоротити. Скоротили.
Олена гірко усміхнулась.
— Не треба мені нагород, Михалич. Я їх не ловила. Ліс їх спіймав. Я просто вижила.
— Ну, то як подивитись, — хмикнув єгер. — Ти не просто вижила. Ти їх переіграла. Без єдиного пострілу. Хлопці в відділі досі не вірять, як одна дівчина трьох озброєних виродків поклала. Говорять, ти їх як дітей по лісу водила.
— Вони самі себе водили, — тихо сказала вона. — Їх вела жадібність. А я просто не заважала їм робити помилки.
Пізніше, коли вона виписалася з лікарні й уперше вийшла на ґанок, вдихнувши морозне повітря, вона зрозуміла, що щось у ній змінилось назавжди. Страх пішов. Той липкий, принижуючий страх, який вона відчувала, коли Вадим ставив їй черевик на горло. Тепер вона знала ціну життя й ціну смерті.
Вона повернулась у свій будинок на кордоні. Там усе нагадувало про вторгнення: розбитий посуд, поламаний меблі. Але вона не стала плакати. Вона просто почала прибирати, вичищати уламки, мити підлогу. Кожним рухом швабри вона стирала пам’ять про те, що трапилось.
Через місяць вона знову вийшла на обхід. На тому самому місці, де Вадим знайшов свій кінець, вже нічого не було. Сніг сховав сліди, сховав місце, де лежав проклятий рюкзак. Ліс був чистий і невинний, мов білий аркуш. Природа не терпить пустоти і не пам’ятає зла. Вона просто існує за своїми законами.
Олена зупинилася біля старого кедра. Вітер шумів у кронах, розповідаючи безкінечну історію про холод і силу.
— Закон вічної мерзлоти, — промовила вона вголос, звертаючись до лісу. — Взяв чуже — втратив своє. Захотів більше, ніж можеш унести — лишишся тут назавжди.
Вона поправила гвинтівку на плечі, свиснула своїй новій собаке — цуцику лайки, якого їй подарував Михалич, — і рушила вперед, прокладаючи нову лижню. Вона була вдома, і тепер вона точно знала: вона не гостя в цьому лісі. Вона — його частина.
А золото? Нехай шукають ті, хто ще не зрозумів головного правила. У савані кишень нема, а в лісі золото не гріє.
