Можна спробувати чинити моральний тиск, але це вже на межі фолу. Він наполегливо порадив мені фіксувати абсолютно все. Записувати телефонні розмови, зберігати будь-які листування й обережно шукати свідків.
Але найголовніше — не волати на емоціях на кухні, а діяти з холодною головою. Я кивнув на знак згоди й подякував йому за консультацію. Увечері я знову сів за стіл із Лєною.
Сказав, що знаю нові подробиці про туалет і про її начальника. Сказав, що в курсі, як він наполегливо стукав у зачинені двері. Вона спершу густо почервоніла й почала питати, звідки я це взяв.
Питала, з ким саме я розмовляв у неї за спиною. Я відповів, що джерела моєї інформації зараз не мають жодного значення. Важливо лише те, що вона навмисне приховувала від мене важливі деталі.
Лєна ламалася ще хвилин десять, а потім таки зізналася. Підтвердила, що Андрій Петрович справді стукав у ті самі двері. Сказала, що він пропонував їй випити ще, але вона категорично відмовилася.
Визнала, що він поводився надто нав’язливо. Але вона, за її словами, думала, що він просто п’яний дурень, і нічого більше. Клялася всіма святими, що він у туалет не заходив і вона була там цілком сама.
Я спитав прямо: може, між ними щось було ще до того злощасного корпоративу? Вона зам’ялася на мить, а потім твердо сказала, що ні. Але додала, що він іноді робив їй приємні компліменти.
Казав, що високо цінує її як працівницю і що вона дуже гарна жінка. Вона вважала це звичайним начальницьким заграванням, яке не несе нічого серйозного. Я фізично відчував, що вона знову щось від мене приховує.
Поставив запитання в лоб: може, в неї з ним уже давно таємний роман? Вона мало не зірвалася на крик і спитала, чи я не з’їхав з глузду. Потім раптом різко зупинилася, і вираз її обличчя повністю змінився.
Тихо промовила, що, можливо, хвороба взагалі ніяк не пов’язана з корпоративом. Я щиро не зрозумів, до чого вона хилить. Вона продовжила розповідати, що до мене в неї був один дуже дивний чоловік.
Вони зустрічалися зовсім недовго, близько чотирнадцяти років тому. Лєна припустила, що зараза могла залишитися від нього, а проявилася тільки зараз. Я просто мовчки втупився в неї.
Це була вже третя версія подій за останній час. Спочатку міфічний унітаз, потім туманні натяки на нав’язливого начальника. Тепер з’явився якийсь незрозумілий привид із далекого минулого.
Я спитав, чому вона не розповіла про цього чоловіка раніше. Вона відповіла, що тільки зараз згадала, яким неохайним він був. Вони тоді швидко розійшлися, і вона вирішила не здавати жодних аналізів.
Я зовсім не розумів, вірити її словам чи ні. Але ця нова версія хоча б якось пояснювала одну дивність. Пояснювала, чому я міг залишитися здоровим, тоді як вона захворіла.
Хоча лікар чітко казав, що інкубаційний період не може тривати десятиліттями. Але раптом хвороба просто дрімала в її організмі, а потім раптом прокинулася? Чорт його знає, як це працює.
Я сказав їй, що ми повернемося до цієї розмови, коли прийдуть мої аналізи. До отримання результатів будь-які суперечки були абсолютно безглуздими. Вона слухняно кивнула й мовчки пішла до спальні.
Я залишився сидіти сам на кухні й тупо дивився в темне вікно. Думав про те, що якщо мої аналізи будуть чистими, ситуація проясниться. Але що саме робити далі, я поки що зовсім не уявляв.
Мої результати прийшли рівно за чотири дні. Цю зайву добу очікування я ходив як на голках. На заводі я працював на чистому автоматі, не вникаючи в процес.
Майстер цеху двічі робив мені зауваження за те, що я постійно відволікаюся. Колеги по зміні питали, чому я ходжу з таким кислим обличчям. Я відмовлявся тим, що в мене просто сильно болить голова.
Брехати мужикам мені не хотілося, але й розповідати правду було поки що надто рано. Повідомлення з диспансеру прийшло просто під час обідньої перерви. У тексті було сказано, що результати готові й їх можна забрати.
Я підійшов до начальника й попросився піти з роботи на пару годин. Сказав, що мені терміново треба потрапити на прийом до лікаря. Він невдоволено кивнув, але все-таки відпустив мене з роботи.
Я швидко доїхав до диспансеру й сів у коридорі. Сидів у черзі й нервово смикав ногою від напруження. Мене викликали до кабінету, і я ступив усередину.
Олег Валерійович подивився на мене своїм спокійним поглядом і простягнув папірець. Він вимовив лише одне коротке слово: чистий. Усі мої аналізи виявилися негативними.
Я шумно видихнув, але жодної радості при цьому не відчув. Швидше, ефект був абсолютно протилежним. Адже якщо я цілком здоровий, а Лєна хвора, то версія про випадковість летить до біса.
Лікар одразу ж підтвердив мої найгірші здогади. Він сказав, що за такої клінічної картини заражений лише один із партнерів. І це означає лише одне: інфекція прийшла в сім’ю ззовні.
Я обережно спитав, чи могла хвороба сидіти в ній із давніх часів і не проявлятися. Лікар заперечно похитав головою й почав пояснювати медичні тонкощі. Він сказав, що сифіліс так довго не ховається.
Якщо його не лікувати, він обов’язково переходить у наступну стадію й дає серйозні ускладнення. Прихований перебіг справді буває, але ховатися чотирнадцять років — це абсолютно нереально. Максимум рік або два без симптомів, та й то далеко не в усіх пацієнтів.
Це означало, що зараження сталося зовсім недавно. Найімовірніше, десь півтора чи два місяці тому. Я сидів на стільці й намагався перетравити отриману інформацію.
Лікар сказав, що лікування мені не потрібне, але для контролю бажано здати аналізи ще раз за місяць. Потім він порадив мені якнайшвидше вирішити свої сімейні питання. Додав, що далі це вже зовсім не його компетенція.
Я вийшов на вулицю й одразу ж закурив сигарету. Руки в мене зрадницьки тремтіли. Тепер стало кришталево ясно, що Лєна мені брехала.
Увесь цей час вона методично пудрила мені мізки історіями про унітаз і старого хлопця. Несла будь-яку нісенітницю, аби не казати мені правду. Усередині мене все буквально закипало від гніву.
Мені хотілося увірватися додому й влаштувати грандіозний скандал із биттям посуду. Але я зусиллям волі змусив себе охолонути й заспокоїтися. Згадав мудрі слова Віталика: не волати, а діяти виключно з холодною головою.
Я сів у машину й поїхав додому. Лєна зустріла мене в коридорі з дуже напруженим обличчям. Одразу ж спитала про результати моїх аналізів…
