— Тоді він звався інакше. Але обличчя те саме.
Офіційно все виглядало як нещасний випадок. Машина зірвалася з дороги. Наречена загинула. Наречений вижив майже без ушкоджень. Батько дівчини намагався домогтися повторної перевірки, але доказів забракло. За кілька місяців наречений зник.
Григорій підійшов до вікна. За шибкою займався світанок, але йому здавалося, що ніч тільки почалася.
— Міла мала стати наступною, — сказав він.
Кирило не відповів. Бо це й так було ясно.
Пізніше вони з’ясували й інше: світловолоса жінка з машини зовсім не була випадковою коханкою. Її звали Ніна. І офіційно вона була дружиною Даміра — тільки під іншим його ім’ям.
Вони працювали разом.
Схема була чудовисько простою й жахливою. Дамір знайомився із заможними жінками, швидко завойовував довіру, удавав кохання, вів до весілля, отримував доступ до грошей і майна. Потім ставалася трагедія. Аварія. Падіння. Нещасний випадок. Після цього він зникав, змінював документи й починав нове полювання.
Григорій дивився на фотографії загиблих жінок, і всередині нього підіймалася лють.
— Я його знищу, — сказав він тихо.
Кирило різко повернувся.
— Ні. Ти його врятуєш, якщо зірвешся. Треба, щоб усе було законно. І щоб він не встиг утекти.
Увечері Міла повернулася додому з текою весільних запрошень. Вона була втомлена, але щаслива. На її обличчі був той самий вираз, який буває в людей, упевнених, що попереду на них чекає нове життя.
Григорій спробував говорити м’яко.
— Міло, мені треба розповісти тобі дещо важливе.
Вона відразу напружилася.
— Тільки не знову про Даміра.
— Це серйозно…
