З того самого часу цей глибоко розчарований чоловік більше категорично не ризикує мати справу з місцевими дамами. Він швидко і дуже акуратно довіз Ліду до скляних дверей готелю і, тепло прощаючись, зробив несподівану пропозицію. Чоловік запропонував завтра абсолютно безкоштовно показати їй справжнє нетуристичне місто і звозити на безкраї виноградні плантації.
Він пообіцяв влаштувати їй чудову дегустацію справжнього молодого домашнього вина в затишній місцевій колоритній таверні. У підсумку цілий наступний день ці двоє самотніх співвітчизників провели разом, щиро насолоджуючись простим спілкуванням одне з одним. І до вечора Ліда з величезним жахом боялася сама собі зізнатися в тому, що вперше у своєму житті по-справжньому закохалася.
Цю останню коротку ніч перед своїм відльотом вона добровільно залишилася ночувати в маленькій і неймовірно тісній квартирці Антоніо. Саме так, на красивий і звучний італійський манер, звали тут цього простого і доброго мужика Антона. Час, проведений у його палких обіймах, пролетів зовсім непомітно і здавався їй найпрекраснішим сном.
Вранці засмучений Антоніо дбайливо відвіз свою несподівану кохану в галасливий і метушливий міжнародний аеропорт. До самої посадки на рейс він гаряче і довго вмовляв її все кинути на батьківщині і назавжди залишитися жити з ним. Але розсудлива Ліда прекрасно розуміла, що цим зрадницьким вчинком вона просто миттєво вб’є свого хворого чоловіка.
Перед самим розставанням Антоніо поспіхом написав їй на відірваному клаптику паперу свій особистий номер телефону і домашню адресу. Він слізно просив зберегти ці контакти на той крайній випадок, якщо вона вдома все ж таки передумає і вирішить повернутися до нього в Італію. Зайнявши своє місце в літаку, Ліда без найменших вагань і будь-якого жалю викинула цей папірець з адресою Антоніо у сміттєвий пакет.
Вона твердо і остаточно вирішила, що їй зовсім не потрібні ці небезпечні спокуси і руйнівні душевні сумніви. У рідному місті на неї з величезним нетерпінням чекали смертельно хворий чоловік і найнята професійна доглядальниця. З’ясувалося, що ледача Світлана всього лише один день покрутилася поруч із хворим батьком, а потім найняла доглядати за ним сторонню жінку.
Як уже згадувалося раніше, із законним чоловіком у Ліди спільних дітей так і не вийшло зачати. Жінка ніколи не намагалася з’ясовувати в платних клініках, з чиєї саме фізіологічної вини це постійно відбувалося. Тому, коли через кілька тижнів після приїзду вона раптово відчула сильну ранкову нудоту і слабкість, вона не надала цьому значення.
Ліда просто подумала, що десь випадково підхопила вірус або необережно з’їла на вечерю що-небудь зовсім несвіже. Однак її пильний чоловік не на жарт рознервувався, побачивши її бліде і змарніле обличчя. Він категорично наполіг на тому, щоб непокірна дружина негайно показалася їхньому хорошому знайомому лікарю в клініці.
Повернулася Ліда з районної лікарні додому в абсолютно піднесеному і навіть злегка ейфорійному радісному настрої. Вона з загадковою усмішкою сказала стурбованому чоловікові, що абсолютно нічим не хвора і повністю здорова. Але Михайло помічав, що після цього візиту до лікаря його дружина з кожним новим днем буквально розквітала на очах.
Мудрий чоловік усе прекрасно зрозумів сам або ж просто інтуїтивно здогадався про реальний стан речей. Він не став влаштовувати брудних скандалів і першим почав цю неймовірно складну, але необхідну відверту розмову. – Я тебе ні в чому зовсім не звинувачую, і навіть щиро радий за тебе і твоє щастя, – тихо сказав він…
