— Клініку тимчасово закриють до закінчення розслідування. Усім співробітникам буде виплачена компенсація за вимушений простій.
Марина вийшла з палати на ватяних ногах. У коридорі вона побачила Віру Іванівну. Старенька стояла біля стіни з відром і шваброю, але не працювала, просто дивилася у вікно. Марина підійшла до неї.
— Віро Іванівно…
Старенька обернулася. Очі її були червоними, але на обличчі була посмішка.
— Бачила, Мариночко? Заарештували їх. Поліція повірила моєму дзвінку. Ви врятували не тільки мене. Ви врятували багатьох людей. Бог знає, скільки ще жертв було б, якби не ви.
Віра Іванівна похитала головою:
— Це ми разом врятували. Ти дала свідчення, я зателефонувала. Ми команда.
Вони обнялися прямо в коридорі. Дві жінки, яких звело життя. Одна врятувала іншу грошима на ліки, друга врятувала першу від смерті. І тепер вони разом зупинили злочинців.
Додому Марина йшла ніби уві сні. В автобусі вона дивилася у вікно і не могла повірити в те, що сталося. Ще вчора вона жила в страху, а сьогодні небезпека минула. Злочинці заарештовані. Все закінчилося.
Батько зустрів її з тривогою:
— По телевізору показували, що в клініці, де ти працюєш, заарештували головного лікаря. Кажуть, там злочини якісь були. Ти в порядку?
Марина сіла поруч з ним на ліжко і взяла його руку.
— Все добре, тату. Все закінчилося. Я в безпеці.
І вперше за багато днів вона відчула, як напруга відпускає. Сльози потекли самі собою — сльози полегшення, втоми, звільнення від страху. Петро Семенович гладив її по голові, як у дитинстві, і тихо повторював:
— Все добре, донечко. Все буде добре.
Наступні дні минули в метушні. Марину кілька разів викликали в поліцію для дачі свідчень. Вона детально розповідала слідчим усе, що бачила і чула. Віру Іванівну теж допитували, і старенька чесно зізналася, що підслухала розмову і зателефонувала анонімно. Слідчий, той самий чоловік середніх років, який приїжджав до клініки, подякував їм обом:
— Без вашої допомоги ми б не змогли так швидко розкрити цю справу. Ви проявили велику мужність.
Клініку «Медлайф» опечатали. Всіх співробітників відправили у вимушену відпустку зі збереженням зарплати. Марина сиділа вдома і не знала, що робити далі. Гроші були, поки вистачало, але що потім? Шукати нову роботу? Де?
Через тиждень їй зателефонував слідчий і попросив приїхати в управління. Марина приїхала і дізналася, що справа набирає обертів. Під час обшуку були виявлені документи, що підтверджують незаконну торгівлю органами. Головного лікаря Олега Вікторовича Крилова, охоронця Семена та ще чотирьох спільників з інших міст було офіційно звинувачено в організованій злочинній діяльності.
— Ви як свідок і потерпіла маєте право на компенсацію, — сказав слідчий. — Була доведена спроба замаху на ваше життя. Семен зізнався під тиском доказів, що отримав від головного лікаря гроші, щоб інсценувати нещасний випадок. Згідно із законом, держава виплачує компенсацію жертвам злочинів.
Марина мовчала, не розуміючи до кінця, про що йдеться.
— Сума буде визначена судом, але попередньо йдеться приблизно про два мільйони, — продовжив слідчий. — Плюс моральна шкода, плюс компенсація за втрату роботи.
Два мільйони. Марина не могла повірити своїм вухам. Це були величезні гроші для неї. Більше, ніж вона заробила за останні п’ять років.
Суд відбувся через три місяці. Марина сиділа в залі разом з Вірою Іванівною та іншими свідками. Головний лікар Крилов виглядав постарілим, сірим. Він сидів на лаві підсудних з опущеною головою і не піднімав очей. Охоронець Семен теж виглядав пригніченим. Прокурор зачитував звинувачення. Список злочинів був довгим: торгівля людськими органами, організація злочинної групи, шахрайство, замах на вбивство. За останні два роки через клініку пройшло понад 30 осіб, яких обманом змушували продавати свої органи. Деякі навіть не розуміли, що з ними відбувається, їх присипляли під виглядом звичайної операції.
Марина слухала і відчувала, як всередині зростає гнів. Як можна було так поводитися з людьми? Заради грошей перетворювати їх на товар?
Коментування закрито.