Уранці на території споруджуваного елітного комплексу справді виявили двох побитих і змерзлих молодих хлопців. На грудях кожного красувався виведений маркером напис із вибаченнями за побиття ветерана війни. Шоковані робітники негайно викликали швидку допомогу, поліцію й місцевих журналістів, жадібних до сенсацій.
До обіду про цю скандальну пригоду вже гудів увесь величезний столичний мегаполіс. Депутат Грачов сидів у своєму розкішному кабінеті й із жахом розумів, що жодних переговорів і викупів більше не передбачається. Попереду на нього чекала лише невідворотна розплата, і черга головного замовника злочину стрімко наближалася.
Охоронець Руслан Магомедов дізнався про сумну долю депутатських синків того ж ранку від знайомого з поліції. Телефонний приятель порадив колишньому спецпризначенцю бути вкрай обережним, бо за справу взявся сам Сєвер. Вислухавши попередження, Руслан мовчки поклав слухавку й на кілька хвилин завмер, дивлячись у порожню стіну.
Цей міцний боєць рідко відчував страх, пройшовши сувору школу спецназу й кілька гарячих відряджень на південь. Він звик до запаху смерті й сотні разів брав участь у найжорсткіших затриманнях небезпечних злочинців. Але зараз навіть його сталеві нерви почали здавати, адже ім’я кримінальної легенди лякало навіть таких професіоналів.
У вузьких колах пошепки казали, що Сєвер особисто й жорстоко карав зрадників, знищуючи цілі бригади без єдиного пострілу. Руслан завжди вважав ці історії страшними казками, але покалічені мажори стали реальним доказом сили авторитета. Колишній спецпризначенець жив сам у чистій, але скромній квартирі на околиці промислового передмістя.
Дружина пішла від нього три роки тому, забравши маленьку доньку й назвавши чоловіка бездушним, жорстоким роботом. І частка правди в її словах була: Руслан звик бездумно виконувати будь-які накази керівництва, зовсім не ставлячи зайвих запитань. Усвідомивши масштаб навислої загрози, охоронець підійшов до схованки й дістав свій перевірений бойовий пістолет.
Перевіривши повну обойму старої зброї, він упевнено заткнув пістолет за пояс. До кишені куртки Руслан сунув потужний травмат, перероблений місцевими умільцями під стрільбу бойовими патронами. Останнім аргументом став надійний армійський ніж із пилкою на обуху, який боєць звично сховав у високому чоботі.
Руслан був упевнений у своїх силах і вважав, що, на відміну від сопливих мажорів, зможе дати гідну відсіч авторитетові. Увесь день колишній спецпризначенець просидів удома біля вікна, безперервно курячи й чекаючи неминучого нападу. Ближче до вечора йому на телефон зателефонував на смерть переляканий депутат Грачов.
Начальник спробував підбадьорити охоронця, заявивши, що вже найняв найсерйозніших людей для переговорів із Сєвером. Руслан лише гірко всміхнувся, розуміючи, що з такими принциповими злодіями домовитися за гроші абсолютно неможливо. Він не повірив жодному слову депутата, бо чудово усвідомлював усю серйозність ситуації.
Із настанням цілковитої темряви охоронець не став вмикати світло у своїй крихітній квартирі. Він напружено сидів біля вікна, стискаючи в руках готову до бою зброю й дослухаючись до кожного підозрілого шереху. До одинадцятої години ночі Русланові здалося, що небезпека на сьогодні минула, і він вирішив трохи розслабитися.
Залишивши пост біля вікна, він пішов на кухню й відкрив старий холодильник, щоб дістати банку холодного пива. Саме в цю мить за його спиною раптом пролунав тихий, але владний чужий голос, який наказав не робити різких рухів. Рука спецпризначенця рефлекторно сіпнулася до пояса зі зброєю, але незнайомець попередив, що вже тримає його на прицілі.
Голос пообіцяв, що при найменшому ривку мізки охоронця мальовниче розлетяться по всьому холодильнику. Руслан повільно опустив руку й обережно повернувся обличчям до своїх незваних і дуже небезпечних гостей. На його маленькій кухні стояли двоє: молодий боєць із пістолетом і сам легендарний кримінальний суддя з сивою бородою.
Наживо авторитет виявився значно більшим і важчим, ніж на старих міліцейських фотографіях. Найбільше колишнього спецпризначенця вразили його очі, що нагадували два бездонні провалля в абсолютну порожнечу. Руслан здивовано спитав, як ці люди змогли так безшумно проникнути до замкненої зсередини квартири.
Сєвер зневажливо відповів, що дверний замок був повним лайном, і дорікнув охоронцеві за погану професійну підготовку. За знаком боса молодий боєць спритно обшукав Руслана, вилучивши в нього весь схований арсенал. Виклавши пістолети й ніж на кухонний стіл, Сєвер іронічно похвалив серйозну підготовку господаря квартири…
