Почувши це, Артем затрусився великою тремтячкою, а по його розбитому обличчю рясно потекли гарячі сльози. Він клявся, що гадки не мав, ким насправді був той нещасний старий. Сєвер повільно підвівся зі стільця й підійшов до схлипуючого мажора майже впритул.
Авторитет жорстко промовив, що цей сопляк багато чого не знав про справжнє, суворе доросле життя. Артем не знав, що за свої мерзотні вчинки рано чи пізно доводиться нести жорстоку відповідальність. Він наївно вірив, що впливовий батько-поліцейський і великі гроші здатні розв’язати будь-яку проблему в цьому світі.
Сєвер нахилився до самого обличчя бранця, обдавши того запахом міцного тютюну й холодної сталі. Злодій тихо пообіцяв, що просто зараз мажор на власній шкурі дізнається справжню ціну своїх помилок. Раннього ранку пошматованого Артема Ларіна знайшли міцно прив’язаним до стовпа біля воріт його власного розкішного будинку.
На його грудях чорним маркером було виведено великий напис: «Я побив ветерана війни». На обличчі молодого мажора буквально не залишилося жодного живого місця: ніс був зламаний, чотири зуби вибиті, а обидва ока повністю запливли. Обидві його руки виявилися безжально вивихнутими в ліктьових суглобах.
Ноги були цілі, але пересуватися самостійно він просто не міг через нестерпний біль і тваринний страх. Коли лікарі швидкої допомоги відв’язали його від стовпа, Артем лише безперервно тремтів і нерозбірливо мугикав. Медики діагностували в нього найтяжчий больовий шок і глибоку психологічну травму, від якої він оговтається ще дуже нескоро.
Однак крізь розбиті в місиво губи він усе ж таки зміг вимовити три головні слова слідчому, який приїхав. Ледве почувши ім’я «Сєвер», досвідчений оперативник миттєво зблід і нервово прибрав свій робочий блокнот. Кримінальну справу за фактом цього нападу поспіхом закрили того ж дня з формулюванням про хуліганство невстановлених осіб.
Заступник начальника місцевої поліції й за сумісництвом батько скаліченого Артема зателефонував депутату Грачову глибокої ночі. Він схвильовано повідомив спільникові про виникнення величезної проблеми, назвавши ім’я грізного кримінального авторитета. Поліцейський попередив, що Сєвер особисто вписався за побитого ветерана, і тепер черга неминуче дійде до депутатських синів.
У слухавці запала важка, гнітюча тиша, яку порушувало лише важке дихання співрозмовників. Нарешті Грачов невпевнено спитав, чи точно це був той самий знаменитий злодій у законі. Батько Артема підтвердив інформацію, додавши, що син сам назвав ім’я свого жорстокого ката.
Депутат спробував зберегти обличчя й холодно заявив, що обов’язково розв’яже цю проблему за допомогою своїх високих зв’язків. Грачов тоді ще не розумів, що в цій ситуації жодні корумповані чиновники йому вже не допоможуть. Він навіть не здогадувався, що безжальний авторитет не зупиниться, доки повністю не завершить своє страшне полювання.
Брати Ігор і Денис Грачови дізналися про жахливу долю свого друга Артема вже наступного ранку. Їм зателефонував батько, і його голос звучав так напружено, ніби належав зовсім іншій людині. Депутат суворо наказав синам замкнутися вдома, нікуди не виходити й чекати на озброєну охорону.
Схвильований Ігор зажадав пояснити, що саме сталося, і батько розповів про нічне викрадення Ларіна. Він описав побитого хлопця, прив’язаного до стовпа з ганебним написом на грудях. Молодший брат Денис, який слухав розмову на гучному зв’язку, миттю зблід від первісного жаху.
Денис у найдрібніших подробицях згадав, як із садистською насолодою копав беззахисного старого по ребрах. Він виразно пам’ятав той страшний хрускіт кісток під своїм важким черевиком і те безумне веселощі, яке тоді відчував. Тепер же час дурних жартів і безкарних розваг для мажорів безповоротно скінчився…
