Вони безглуздо хихотіли й гладили його по грудях, поки мажор щедро пригощав їх елітним шампанським. П’яний Артем голосно вихвалявся своїми уявними подвигами й повною, беззастережною безкарністю. У пориві п’яного одкровення він зі сміхом розповів дівчатам історію про те, як вони жорстко провчили старого діда.
Мажор заливався реготом, описуючи, як старий у бойових орденах валявся в брудній вуличній калюжі. Артем весело розповідав, як вони вимагали від діда підписати папери, а коли той відмовився, популярно йому все пояснили. Поки він вихвалявся, один із чоловіків за сусіднім столиком дістав телефон і коротко доповів обстановку.
Незнайомець повідомив комусь на іншому кінці дроту, що об’єкт перебуває в клубі й скоро піде до чорного ходу. О четвертій ранку п’яна трійця, ледве тримаючись на ногах, вивалилася на задній двір розважального закладу. Артем обіймав обох подруг, заплітаючись язиком і обіцяючи відвезти їх до своєї розкішної холостяцької квартири.
Мажор не встиг закінчити свою вульгарну фразу, бо з темряви безшумно з’явилися ті самі двоє чоловіків із клубу. Тепер на їхніх обличчях не було масок байдужості, вони стали гранично жорсткими й моторошно порожніми. Один із незнайомців абсолютно спокійним голосом велів дівчатам негайно забиратися додому на таксі.
Чоловік простягнув переляканим дівчатам кілька великих купюр на дорогу, щоб ті швидше зникли з очей. Дівчата відразу відчули смертельну небезпеку, схопили гроші й миттю розчинилися в ночі. Артем залишився зовсім сам у темному провулку віч-на-віч зі своїми загадковими викрадачами.
Намагаючись зберегти рештки нахабства, мажор натягнув жалюгідну посмішку й спитав, чи знають ці мужики, з ким узагалі зв’язалися. Він спробував прикритися посадою свого батька, але тут же дістав нищівний удар у живіт, що зігнув його навпіл. Другий професійний удар у щелепу миттєво перекинув п’яного Артема на холодний асфальт.
Із повним ротом крові мажор почув, як один із нападників присів поруч із ним навпочіпки. Чоловік холодним тоном підтвердив, що вони прекрасно знають і самого Артема, і ким працює його впливовий тато. Він додав, що зараз цей тато вже нічим не зможе допомогти своєму знахабнілому синочкові.
Захлинаючись кров’ю, Артем жалюгідно прохрипів, пропонуючи будь-які гроші за свою свободу й життя. Нападники лише зневажливо відповіли, що їх зовсім не цікавлять його брудні папірці. Мажора грубо підвели з асфальту й потягли до чорного тонованого автомобіля без номерів.
Його силоміць запхали в тісний багажник, і важка кришка грюкнула, зануривши бранця в абсолютну темряву. Артем відчував різкий запах бензину й гуми, а його душу скував липкий, тваринний страх. Від цього первісного жаху молодому мажорові хотілося просто вити вголос від безсилля.
Отямився він уже в сирому підвалі з голими бетонними стінами й тьмяною лампочкою під самою стелею. Артем виявив, що міцно прив’язаний до стільця: руки стягнуті за спиною, а ноги щільно примотані до ніжок. Просто навпроти нього на іншому стільці мовчки сидів огрядний чоловік із сивою бородою.
Незнайомець дивився на бранця важким, немиготливим поглядом, від якого кров буквально холола в жилах. Артем далеко не відразу впізнав цього суворого чоловіка, але коли усвідомлення прийшло, він смертельно похолов. Перед ним сидів знаменитий кримінальний авторитет Сашко Сєвер, чиє ім’я наганяло жах на весь злочинний світ.
Про цього злодія в законі розповідали страшні речі: нібито він закопував зрадників живцем і міг самотужки вирізати цілу бригаду конкурентів. І зараз ця жива легенда кримінального світу сиділа всього за два метри від переляканого мажора. Сєвер спокійно констатував, що гість нарешті прокинувся й цілком готовий до серйозної розмови.
Заїкаючись від дикого страху, Артем спробував завести заїжджену платівку про якусь жахливу помилку. Авторитет урвав цей жалюгідний лепет своїм крижаним, абсолютно рівним голосом, від якого ставало тільки страшніше. Сєвер методично нагадав мажорові про третє жовтня й жорстоке побиття старого ветерана двох воєн.
Злодій у законі в деталях описав, як відморозки копали лежачого старого ногами, а Артем просто стояв поруч і весело скалився. Бранець почав істерично виправдовуватися, перекладаючи всю провину на братів Грачових і заперечуючи свою участь. Він жалібно мекекав, що сам нікого не бив, а просто випадково був присутній при цій розправі.
Сєвер кивнув, підтвердивши, що мажор справді лише стояв і сміявся з чужого болю. Авторитет нахилився вперед і повідомив Артемові найстрашнішу новину в його нікчемному житті. Виявилося, що цей побитий ветеран колись витяг тяжко пораненого Сєвера з крижаної гірської ущелини, протягнувши на собі сім кілометрів…
