— Приїжджай. Як будеш наближатися, набери мене. Я до узбіччя навпроти центрального входу підійду. Так швидше буде, ніж тобі півкварталу об’їжджати.
В очікуванні Толі жінка з сумом думала про те, що ще добу тому її життя було звичним. У ньому майже нічого особливого не відбувалося: дім, робота, то проводи, то зустрічі Анатолія, дрібні радощі і майже повна відсутність неприємностей. Зате після дивного послання, отриманого від дідуся в сновидінні, все різко змінилося. Вона познайомилася зі Світланкою, і тепер, завдяки лікарям, дівчинці напевно стане краще. Страшно подумати, що було б, якби Таня не послухалася дідуся і залишилася в місті. Можливо, що все завершилося б не так благополучно.
От тільки що тепер буде з її, Таниним, життям? В адекватності Світланки жінка встигла переконатися. Дівчинка стверджувала, що Толя, вказавши на фото, представив її, Таню, своєю сестрою. Не вірити Світлані не було ніяких підстав. Для такого дивного вчинку нареченого, а фактично співмешканця, жінка знаходила єдине пояснення. Причому воно їй зовсім не подобалося. Швидше за все, користуючись її наївністю, Толя крутив романи, та ще й мав нахабство привезти коханку в будинок дідуся нареченої.
Дзвінок від Толі перервав думки про неминуче розставання, що нескінченно крутилися в голові, і Тетяна вирушила розставляти всі крапки над «i». Ледь кивнувши нареченому, Таня сіла в машину і перервала його привітання і бурхливий потік подяк за допомогу Світланці:
— Толю, не треба. Ти мені краще поясни, чому раптом я приїхала в дідусів будинок і несподівано побачила там незнайому дівчинку.
Анатолій почав розповідати:
— Розумієш, Світланці та її мамі Яні довелося терміново ховатися. Вони потрапили в дуже складну ситуацію. Там все заплутано: кредити, співмешканець-тиран, його неадекватні дружки. Яна і Світланка навіть могли б загинути. Я не міг не допомогти. Я ж людина, а не бездушна істота. До своєї мами Яна доїхати не може, банально соромиться повертатися як собака, побита жорстоким господарем. Вона хоче трохи підзаробити і повернутися з гордо піднятою головою.
Тетяна знову перервала чоловіка. Вона говорила спокійно, але внутрішньо її трясло від злості й образи:
— Толю, я все розумію. Ти молодець, вчинив благородно, допоміг жінці та її дитині, які опинилися в непростій ситуації. Але чому, чорт забирай, я раптом виявилася, за твоїми словами, тобі сестрою? Коли це чарівне перетворення сталося? Я ж себе тобі ледь не дружиною вважаю. Та й ти, пам’ятається, зовсім недавно зовсім не братську любов мені демонстрував.
Автомобіль різко вильнув, ніби Анатолій об’їжджав перешкоду. Розлючена жінка бачила, що йому було неприємно чути від неї докори і відповідати на поставлені запитання. Чоловік зробив вигляд, що ще уважніше стежить за дорогою. Таня теж вирішила взяти паузу і відкласти з’ясування стосунків додому, адже кохана людина — точніше, напевно, тепер просто колишній наречений — вів машину, і в його руках були зараз їхні життя.
Далі, аж до самого будинку, пара їхала мовчки. Таня відчувала, що, незважаючи на нервовий день, страшенно хоче їсти. Втім, якщо врахувати, що останній раз вона підкріплювалася в автобусі карамелькою і водою, нічого дивного в цьому не було. Проста фізіологічна потреба посилювалася сильним стресом, але от тільки від усвідомлення того, що зараз вона нарешті добереться до будинку, легше не ставало, адже там її напевно чекає знайомство з мамою дівчинки і дуже нелегка бесіда.
Біля воріт дідусевого будинку, вихоплена променем від фар, як відбиток при проявленні фотографії, висвітилася тендітна жіноча фігурка. Таня здогадалася, що це схвильована Яна вийшла зустрічати її і Толю. Побачивши автомобіль, мама Світланки поспішила відкрити ворота, і чоловік вправно припаркувався у дворі. Жінка, що зустрічала, закрила ворота і підійшла до Тетяни:
— Доброго дня, як ви вже зрозуміли, мене звати Яна. Вибачте, що накричала на вас по телефону. Я просто ледь з глузду не з’їхала, коли побачила, що доньки немає. Записку навіть не помітила. Добре, що Толик у всьому допоміг розібратися. У вас просто чудовий брат. Ходімо швидше в будинок, я там вечерю приготувала. Я так розумію, що найнебезпечніше вже позаду, і я не хочу зараз вас розпитувати, поки ви голодна. Я і так вам дуже вдячна. Ну що ж ви стоїте, ходімо швидше. Вам обов’язково необхідно підкріпитися. Я от коли нервую, слона б з’їла. От і поки вас з Толиком чекала, майже половину батона ум’яла з ковбасними і сирними обрізками.
Тетяну розібрав сміх. Мало того що ця Яна теж повірила в брехню Толі, як і її донька, так ще й господарює в її будинку. Намагаючись не зірватися в істерику, жінка зусиллям волі змусила себе перервати сміх і під здивованим поглядом Яни пішла в будинок. Боковим зором Таня помітила, що Анатолій виглядає понурим і збентеженим. Здавалося, він мріє втекти, надавши двом жінкам самим розбиратися з ситуацією, яку він же сам і спровокував. Напевно, саме тому він і трохи відстав, зробивши вигляд, що його зацікавив стан заднього колеса. Маневр чоловіка не залишився без уваги Тетяни, а Яна, здавалося, була зайнята тільки своїми думками про доньку і тим, як би пригостити подорожніх, що повернулися.
Поки Таня мила руки, непрохана гостя по-хазяйськи закінчувала накривати на стіл. Вона не просила їй допомогти, не шукала столові прибори, немов уже неодноразово тут бувала і повністю освоїлася в чужому житлі. По стравах, розставлених на столі, Тетяна зрозуміла, що більшість продуктів привезли Яна і Анатолій. Тонко нарізана сирокопчена ковбаса поширювала по кімнаті запаморочливий аромат, змушуючи голодний шлунок стискатися від спазмів. Кілька видів сиру були красиво викладені на окрему тарілочку. Якась страва, в яку, судячи із запаху, був щедро доданий сушений кріп, стояла по центру столу прямо в каструлі, дбайливо вкритій складеним у кілька шарів махровим рушником.
Тихо затарабанив холодильник — значить, вона його увімкнула, щоб покласти туди ще якісь продукти і зберегти їх свіжість, промайнула думка у Тетяни.
Ніби прочитавши її думки, Яна пояснила:
Коментування закрито.