Життя без прикрас— Так, вона вдома завжди. Або спить, або переклади робить. Ходити тільки не може, тому вдома. Я от, коли приїжджаю, допомагаю їй підвестися, ну і годую її.
— Ага, ясно. А що сталося? Чим хворіє?
— Машина збила на пішохідному переході. Вона з університету поверталася, де викладала китайську. Ну і йшла на зелене. А машина навіть не загальмувала. Збила, і… відтоді багато операцій уже було. Займаємося ще вдома, а от на останньому прийомі сказали, що треба ставити металеву пластину. А якщо не зробити, то все життя мама лежатиме.
— Ясно. А мама, до речі, заміжня?
— Ні. Коли вона ще вагітна була, тато пішов, і відтоді ми самі.
— Ну, сподіваюся, все буде добре. Значить, їдемо.
— А в мене ще зміна не закінчилася.
— Я заплачу й із твоїм начальником домовлюся. Час не терпить.
— Ну гаразд, давайте. Я зараз мамі подзвоню.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.