— Та ну! Ну не міг же він підсунути мені таке! — сказав Іван.
Як же сильно він помилявся. Досить скоро в компанії провели розслідування, і виявилося, що вся ця історія з китайськими партнерами була виставою, а документ був складений за вказівкою Миколи. Він хотів обманним шляхом забрати собі весь бізнес. Якби Іван підписав контракт, виправити вже нічого було б не можна.
Миколу заарештували. Іван побачив його тільки в суді й спитав:
— І навіщо це все? Тобі що, було мало грошей?
— Мало. Ми все життя займаємося цим удвох. А що мені? Тільки зарплата і більше нічого. Занадто мало за те, що я зробив.
— Ну, тепер, схоже, у тебе взагалі нічого не буде. Хіба що небо в клітинку. Ну так, кожному своє.
Після першої зустрічі Іван більше не розлучався зі своїми дівчатками. Досить скоро вони втрьох полетіли до Китаю, де Аліні провели успішну операцію. До неї повернулися чутливість і здатність ходити.
Коли вона нарешті самостійно встала з ліжка, то спиралася на руки доньки й Івана.
— Страшно якось…
— Не бійся, Алін. Давай, сміливіше. Я тебе не покину. Чуєш? Ніколи.
— Не обманюєш? — спитала вона й стиснула його руку ще сильніше.
— Анітрохи.
— Мамо, тато тепер із нами. Нам нічого не страшно, так?
