— Цілком. У дружини ще лишилися деякі речички. А теща сидить удома майже гола.
— У чому ви любите спати? У піжамі чи майці?
— У валянках.
— Чому?
— Доводиться часто з вікон вистрибувати.
— Кому несеш квіти, Петровичу?
— Та тещі.
— Прекрасні тюльпани. От тещенька зрадіє!
— Не думаю. Сьогодні її похорон.
Екскурсовод:
— У цьому ліжку спали Людовик 12-й, 13-й, 14-й, 15-й і Наполеон.
— Батечки! — зітхає туристка. — Вони ще й видатні правителі, блін!
Одноокий веде за собою групу сліпих. Раптом, проходячи парком, він спіткнувся й напоровся на сучок дерева:
— Ну все, приїхали!
Сліпі хором:
— Здрастуйте, бабусю… Здрастуйте, дідусю…
— Та ні, це я на сучок напоровся!
Сліпі хором:
— Здрастуйте, дівчата!
Дзвонить п’яниця у двері, дружина відчиняє, він питає:
— Ти що, Маню, не спитала, хто?
— Та я тебе крізь двері вчуяла.
У молодій сім’ї сварка. Дружина кричить:
— Кинь і забудь свої егоїстичні звички! «Моя дружина, моя квартира, моя зарплата»… Відтоді, як я тут і ти став моїм чоловіком, є тільки «наше»! До речі, що ти шукаєш у моїй шафі?
— Нашу бритву, — відповів чоловік.
— Чому ти не розмовляєш із дружиною?
— Посварилися.
— Це погано.
— Навпаки, чудово. Руки перестали тремтіти й око смикатися.
Дід усю ніч мучився від зубного болю, а вранці зібрався до лікаря:
— Піду, нехай вирвуть хоч усі до єдиного! Сил немає терпіти.
Дід пішов до лікаря, сів у крісло. Двері зубного кабінету відчинилися, і з’явилася голова баби:
— Ви, лікарю, всі зуби йому не рвіть, хоч один залиште.
— Чому?
