— Ти, опухла мордо, два роки зайвих прожив.
— Розочко, ви не можете порадити мені якусь хорошу хімчистку?
— Вам яку, корейську чи російську?
— А яка різниця?
— Різниця? Корейці вам почистять усе, а росіяни — тільки кишені.
Молода парочка сидить у кінотеатрі на останньому ряду. Темно. Раптом він:
— Маню, ми вже тут цілу годину сидимо, а ти мене навіть жодного разу не поцілувала!
— Ваню, ти що взагалі? Я ж щойно тобі того… Губи вже болять!
— Е-е-е, мені?!
— Він що, боксер? У нього такий розплющений ніс.
— Ні, він миє вікна в публічному домі.
Одна сім’я піднакопичила грошенят, і вирішили вони купити нову квартиру, більшу. А тут якось, поки те та се, чоловіка бджола в те саме місце вкусила. Помучився він, а коли біль минув, потяг дружину до спальні. Награлися досхочу, лежать, відпочивають. А дружина раптом і каже, мрійливо так:
— Слухай, та навіщо нам нова квартира? Нам і в цій добре.
Чоловік теж мрійливо:
— Дорога, а давай краще пасіку купимо!
Старий кіт вчить молодих, як за кицями бігати, типу залицятися. У самий розпал лекції один нетерплячий юнак нявкнув:
— Навіщо нам усе це? Ми й самі з вусами впораємося!
Старий глянув на нього й каже:
— Хлопче, якби в мене у твої роки був такий наставник, як я, ви всі були б моїми дітьми.
Черговий день народження Алли Борисівни. Філіп Кіркоров під’їжджає на «Запорожці», перев’язаному великим бантом, і радісно волає:
— Алло, я подарую тобі машину, про яку ти навіть не мріяла!
Акробати лежать на арені цирку в дупель п’яні. Старший із них підводить голову й каже:
— Так, коротше, хто зможе зараз встати — іде по горілку. Якщо ні, то репетируємо далі.
— Коли ми щойно одружилися, ти собі брав маленькі шматочки, а мені залишав найбільші. А зараз ти мене більше не любиш!
— Дурниці, дорога, просто ти нарешті навчилася готувати.
Діти заходять до класу й вітаються з учителькою. А Вовочка мовчки пішов і сів за парту. Учителька каже:
— Ти чому так некультурно себе поводиш? Ану вийди зараз із класу й зайди так, як тебе вчили, або як заходить додому твій батько!
Вовочка виходить із класу, за якийсь час вривається, відчиняє двері ногою й кричить:
— Що, шмаркачі, не чекали?
