Я приїхала без попередження й побачила сцену, після якої вже не могла залишатися осторонь

Квартира зустріла мене запахом солодкої начинки й усе тих самих лікарських крапель. Галина метушилася, усміхалася, називала мене дорогою й намагалася виглядати спокійною.

Ми обидві почали шукати рукавичку біля дивана.

— Яка прикрість, — сказала я, опускаючись навколішки. — Зовсім нова була.

— Може, під диван закотилася? — відразу запропонувала вона.

Саме цього я й добивалася.

Поки Галина, крекчучи, нахилялася з одного боку, я зробила вигляд, що перевіряю з іншого. Рука ковзнула під подушку. Пальці знайшли холодний крихітний корпус.

Я сховала диктофон у долоні.

За секунду дістала з кишені рукавичку.

— Ах, ось вона! За ніжку зачепилася. Дякую, Галино. Виручила.

На пиріг я не лишилася. Послалася на термінову зустріч. У її очах майнуло полегшення.

У машині дорогою до готелю я дістала навушник і ввімкнула запис.

Спершу шипіння. Потім шарудіння. Потім звук набору номера.

Голос Галини вже не був солодким. Він став сухим, діловим.

— Ельвіро? Це я. Вона була в мене. Так, Ніна.

Пауза.

Потім на записі пролунав різкий жіночий голос:

— Що вона знає?

— Думаю, нічого. Я сказала, що Міла щаслива, що ви всі про неї дбаєте. Вона повірила. Вигляд у неї, звісно, втомлений, але вона не схожа на людину, яка швидко розбереться.

Пауза.

Голос Галини став улесливим.

— Я ще хотіла уточнити щодо грошей за цей місяць. Так, отримала. Дякую. Ви поїдете, а вона навіть зрозуміти нічого не встигне.

Я вимкнула запис.

Подиву не було.

Галина не була сусідкою, яка помилялася.

Вона була оплаченою частиною схеми.

Телефон задзвонив майже відразу. Денис.

— Ніно, добрий день. Я провів попередню перевірку. Інформація підтверджується. Квартиру вашої доньки було відчужено приблизно пів року тому.

— На кого?

Хоча відповідь я вже знала.

— Формально — на компанію, створену незадовго до угоди. Засновниця й керівниця — Ельвіра Карська.

— Гроші?

— Сума від угоди того ж дня пішла на її особистий закордонний рахунок. Схема груба. Схоже, вони були впевнені, що ніхто не стане копати.

Я подякувала й відключилася.

Усе прояснювалося з кожною хвилиною.

Вони не просто принижували мою доньку. Вони послідовно позбавляли нас обох усього. Мілу — свободи, голосу, гідності. Мене — результату п’ятнадцяти років праці, єдиного матеріального захисту, який я створила для своєї дитини.

Біля входу до готелю телефон знову задзвонив.

Віра Ланська.

— Ніно, — сказала вона без довгих вступів, — я отримала копії документів щодо угоди. Є важливі новини. І це вже виходить далеко за межі родинного конфлікту.

— Слухаю.

— Підпис вашої доньки на договорі викликає серйозні сумніви. За попередньою оцінкою, підробка груба. Можливо, вона взагалі не була присутня під час оформлення. Але це ще не головне.

Я мовчала.

— Квартиру використано як забезпечення за великим кредитом. Дуже великим. Із документів видно, що Ельвіра планувала вивести кошти й залишити кредитора з проблемним активом, який потім роками грузнутиме в спорах. Це вже не просто шахрайство проти вашої родини. Це організована фінансова схема.