Туди їдуть будувати свою долю, а не штани за партами протирати. Марина безапеляційно наказала подрузі швидко пакувати валізи і готуватися до від’їзду.
— І щоб я більше ні слова не чула про твій запасний варіант. Прямо зараз оплачую квитки, завтра вранці стартуємо.
Коли Ліка заїкнулася про банальну відсутність фінансів, подруга лише відмахнулася.
— Забудь, предки відвалили мені пристойну суму за закінчення школи, нам обом вистачить з головою. Пару тижнів перекантуємося в дешевих готелях, а далі знайдемо заможних покровителів.
У глибині душі Ліка завжди відчувала легку заздрість до Марини.
Її сім’я мала достатній достаток, щоб без проблем спонсорувати спонтанну поїздку доньки, нехай і на короткий термін. Сама ж Ліка росла з матір’ю-одиначкою, яка з останніх сил тягнула їхню маленьку сім’ю. Рідний батько традиційно випарувався в невідомому напрямку, щойно почувши про майбутнє поповнення.
Мати гордо відмовилася від аліментів і виховувала доньку виключно своїми силами. Ліці постійно доводилося доношувати старі речі за сусідськими дітьми, тоді як Марина хизувалася в модних новинках. Сім’я подруги мешкала в шикарному особняку в престижному районі, а Ліка тулилася в тісній однушці без ремонту.
Сукупність усіх цих факторів і гіркота від зруйнованих надій зробили свою справу. Завжди розсудлива відмінниця піддалася на вмовляння і погодилася на цей божевільний крок. З того поворотного моменту минуло рівно п’ять років, і дівчина жодного разу не відвідувала рідні краї.
Перший час їм було сутужно: вони справді поневірялися дешевими хостелами, а пошуки нормального заробітку зайшли в глухий кут. Наївних провінціалок повсюдно сприймали як легку здобич, заманюючи в сумнівні заклади. Ліка прекрасно усвідомлювала виворіт подібного працевлаштування: під маскою привітної хостес ховалася банальна робота із задоволення примх заможних гостей.
Вона категорично відмовлялася від подібного, чого не можна було сказати про її сміливу подругу.
— Люба моя, та це ж справжня золота жила! Від тебе вимагається суща дрібниця: мило усміхатися, будувати очі і розкручувати на дорогі презенти. З твоєю приголомшливою зовнішністю потрібно шукати багатого папіка, який забезпечить тобі шикарне майбутнє.
Однак Ліка твердо стояла на своєму, відкидаючи будь-які пропозиції подібного штибу. У підсумку Марина осіла в нічному клубі з банальною назвою «Едем». Заклад не відрізнявся особливою вишуканістю, та й офіційний оклад залишав бажати кращого. Зате відвідувачі не скупилися на щедрі чайові.
Через кілька місяців Марині вдалося зачарувати місцевого управителя Ігоря. Вона вмовила його прилаштувати Ліку на посаду простої офіціантки. Дівчина заробляла копійки порівняно з рештою персоналу, оскільки категорично припиняла будь-які спроби розпускати руки. Вона ніколи не підсідала до п’яних компаній заради додаткових купюр.
«Краще вже я буду бруднити руки, тягаючи таці», — твердо вирішила для себе непохитна провінціалка. Саме під час однієї з таких важких змін відбулося її знайомство з Левом. Заможний чоловік моментально виділив Ліку з натовпу.
Тиха і сором’язлива, вона разюче контрастувала з розкутими колегами. Дівчина не нав’язувалася гостям і лише ввічливо усміхалася у відповідь на сальні жарти. Тієї ночі він щедро віддячив їй грошима, а потім почав регулярно навідуватися до закладу. Його головною метою було просте спостереження за цією невинною красою.
Ліці зовсім не імпонували вікові залицяльники, що годилися їй у батьки. На той момент їй ледь виповнилося дев’ятнадцять, а Леву вже стукнуло п’ятдесят сім. Вона зверталася до нього виключно на «ви» і за повним ім’ям, підгледеним у клубній карті. Чоловік отримував непередаване задоволення від цієї підкресленої субординації.
Через кілька тижнів подібних візитів і скороминущих бесід він зважився запросити її на нормальну зустріч. Дівчина впала в ступор від такого повороту подій. Вона почала плутано пояснювати, що не займається ескортом на відміну від багатьох місцевих дівчат. Лев поспішив розвіяти її побоювання м’яким тоном.
— Заспокойся, дівчинко моя. Я пропоную лише спільну вечерю в пристойному місці. Візьми завтра відгул, я пришлю машину о восьмій. Посидимо в тиші, далеко від цього галасливого балагану.
Почервоніла Ліка пообіцяла подумати і кулею полетіла в підсобку.
Зіткнувшись там із Мариною, вона емоційно вивалила на неї останні новини.
— Маринко, рятуй! Цей Лев кличе мене повечеряти. Якщо відмовлюся, Ігор точно влаштує грандіозний скандал.
— Ти з глузду з’їхала відмовлятися? Обов’язково погоджуйся! — захоплено заверещала подруга.
— Чоловік сюди ходить як на роботу вже пару місяців, просто пожирає тебе очима. Пора б уже переходити до активних дій!
— До яких ще дій?
