Вона негативно похитала головою.
— Ні, йдіть геть.
Марк подумки обізвав себе ідіотом. Що за дурні питання?
— Ця жінка на фото… ви з нею знайомі? Ким вона вам доводиться?
Вагітна важко опустилася на лавку і раптово розридалася.
— Здається, це моя мати. Але правду запитати вже ні в кого.
Чоловіка немов обдали окропом.
— Хто?!
— Мама. Але доказів у мене немає.
Світ навколо Марка пішов обертом. Потрібно терміново взяти емоції під контроль. Він відкрив було рот, щоб випитати всі подробиці, але дівчина дико закричала і схопилася за живіт. Її обличчя спотворила гримаса нестерпного болю.
— Тобі погано?!
Він рвонув до неї і ледь встиг підхопити тіло, що осідало.
— Рятуйте…
І вона відключилася. Чоловік згріб її в оберемок і побіг до парковки.
Місцеві мешканці проводжали його очманілими поглядами. Старша жебрачка смачно сплюнула:
— Чи не придушив дівку?
Марк гнав машину по зустрічній, паралельно обриваючи телефони приватної клініки. Коли він влетів на пандус, бригада медиків уже чергувала з каталкою.
Головлікар гидливо поморщився:
— Бомжиху привезли?
Марка прорвало.
— Ця пацієнтка зараз же їде в найкращу люкс-палату! І ви будете порошинки з неї здувати всім персоналом! Я доступно пояснюю?!
Медик судомно закивав і почав роздавати команди. Дівчину перевантажили на ноші і бігом покотили коридорами. Марк рухнув у крісло. Потрібно переварити інформацію. Мозок відмовлявся зіставляти факти. Він свято вірив, що дівчина помиляється.
Хтось промив їй мізки. Ліка ніколи не народжувала. Інакше він би знав. Хоча… він не бачив її цілий рік. За цей час могло статися що завгодно. Через пару годин у холі з’явився лікар.
— Не поїхали? Чудово. Тримайте її паспорт. У пацієнтки крайній ступінь виснаження. Але плід не постраждав. Якщо динаміка буде негативною, проведемо екстрену операцію. На сьогодні ви вільні, вона під седативними препаратами.
— Док, що потрібно? Медикаменти, обладнання? Я все оплачу.
— Організуйте їй чистий одяг і мильні приналежності. Це зараз найактуальніше. Ліків у нас вистачає. Йдіть відпочивати.
Марк зачинився в салоні свого авто. Документи пекли руки. Звичайний паспорт, всередині якийсь папірець. Він перегорнув сторінку.
Віхрова Анастасія Марківна. Голова пішла обертом. Він вставився на дату народження. В умі цифри не складалися. Він вихопив калькулятор на телефоні. Побачивши результат, вилаявся вголос:
— Та твою ж наліво… це нереально.
Розрахунки показували, що дитина з’явилася на світ рівно через шість місяців після тієї фатальної втечі. Він тремтячими руками розгорнув вкладиш. Свідоцтво про народження. Мати — Анжеліка, батько — він сам. Юридично все логічно, вони були в офіційному шлюбі. Але термін у шість місяців?
Невже вона втекла до тирана, будучи вагітною від нього? Марення божевільного. Або Лев погрожував їй? Ця здогадка і раніше спливала в підсвідомості, але він гнав її геть. Ліка ж прийшла в лікарню одна… Від кількості питань череп готовий був розколотися.
Потрібно діяти. Для початку — виконати прохання лікаря. Марк знову схопився за трубку.
— Свєто, виручай.
— Завжди готова. В чому проблема?
Через пів години вони вже ходили між стелажами великого торгового центру.
Помічниця не ставила зайвих питань. Вислухавши сумбурну промову боса, вона лише уточнила:
— А габарити які? — І, помітивши його паніку, додала: — Ну хоч приблизно. Он та дівчина на касі схожа?
Він прикинув на око.
— Мабуть. Тільки у нашої живіт. Сильно вагітна.
Світлана кивнула і взяла командування на себе. Це був сюрреалістичний досвід. Продавець носилася з вішалками, помічниця оцінювала тканини, а Марк лише кивав або морщився, якщо його не влаштовував фасон. У секцію нижньої білизни він розсудливо не пішов.
— Далі ви як-небудь самі, ладно?
