Її етапували в глуху жіночу колонію, де відразу ж кинули в барак до найнебезпечніших рецидивісток. Однак майор Шевченко швидко поставила на місце місцеву авторитетну зечку, продемонструвавши свою сталеву хватку і бойові навички. Дні тяглися в монотонній роботі швейного цеху, поки бюрократична машина в Києві повільно набирала обертів. Полковник Коваленко особисто курирував процес її звільнення, використовуючи записи з камер відеоспостереження поліцейської дільниці. Ці відеофайли, що дивом уціліли, повністю викривали садистські нахили трійці перевертнів у погонах.
Під незаперечним тиском доказів спеціальна міжвідомча комісія повністю зняла з Оксани всі звинувачення. На двадцятий день ув’язнення важкі ворота колонії відчинилися, повертаючи їй заслужену свободу. Коваленко особисто зустрічав свою підлеглу, передавши їй пухку папку з вичерпним досьє на її кривдників. Там були адреси, імена родичів, номери шкіл їхніх дітей і повна фінансова підноготна кожного негідника. Отримавши позачергову відпустку, дівчина вирушила до Києва, щоб ретельно підготувати план крижаної помсти.
Вона не збиралася їх убивати — це було б занадто легким позбавленням від земних страждань. Оксана жадала зруйнувати їхні життя дощенту, позбавивши сімей, роботи і найменшої самоповаги. Через кілька тижнів непримітна машина в’їхала в спальний район Білої Церкви, зупинившись біля будинку Богдана Ткачука. Дочекавшись відходу дітей до школи, вона постукала у двері і представилася його дружині Олені Вікторівні. Жінка з настороженістю впустила незнайомку, не підозрюючи, що за хвилину її затишний світ завалиться.
Оксана мовчки продемонструвала їй фотографії листувань і кадри з камер, де її чоловік домагався скутої жінки. Олена дивилася на екран зблідлим від жаху обличчям, відмовляючись вірити в жахливу правду. Розвідниця залишила їй копії всіх документів, що свідчать про систематичні злочини і хабарі цієї поліцейської банди. Вона не відчувала жалю до цієї обманутої дружини, адже та роками закривала очі на джерело добробуту сім’ї. Залишивши ридаючу Олену серед розсипаних паперів, Оксана вирушила за наступною адресою зі свого чорного списку.
Дружина Бондаренка, Оксана Павлівна, сприйняла шокуючі новини з крижаним приреченим спокоєм втомленої медсестри. Вона зізналася, що завжди вважала свого благовірного рідкісною сволотою, але не знала справжніх масштабів його падіння. Мати Петренка, старенька Марія, лише виснажено хрестилася і слізно благала пробачити її дурного, непутящого сина. Ці візити запустили незворотну ланцюгову реакцію, яка за лічені дні знищила соціальні життя кривдників. Дружини негайно подали на розлучення, забравши майно, а начальство з ганьбою вишвирнуло їх з органів…
