Він з’їздив до господарського магазину на найближчій станції, привіз брус, дошки, кріплення. Вивантажив на подвір’ї, склав акуратно й почав роботу. Щоранку він вставав о шостій, снідав, виходив на двір.
Молоток, рубанок, ножівка — звуки розносилися подвір’ям рівно й методично, як метроном. Малена йшла у своїх справах, поверталася, іноді виносила йому кухоль із чаєм. Ставила на дошку поруч і йшла назад без слів.
Руки були зайняті. Голова була тихіша, ніж за всі попередні роки, які він міг пригадати. Це було дивне відчуття: тиша всередині при тому, що зовні стукіт, скрип і запах свіжого дерева.
Він думав про наступний крок: чи правильно лежить брус, чи достатньо нахилений дах, щоб дощ сходив. Думав про конкретне й близьке, і це саме по собі було чимось новим. Увечері до Малени приходили люди, як завжди, як було й раніше.
Іван тепер теж ішов до іншої кімнати, але сідав інакше: не біля стіни з напруженою спиною, а на край ліжка, трохи вперед, лікті на колінах. Він просто слухав. І тепер він чув інше.
Раніше він чув слова: що вона каже, яку пораду дає, яку траву називає. Тепер він чув паузи. Чув, як вона мовчить, поки людина говорить, як не заповнює тишу завчасно.
Чув, як її голос змінюється під конкретну людину: з одним тихий і повільний, з іншим короткий і прямий, з третім майже жартівливий, із теплотою. Він чув, як люди приходять з одним, а йдуть з іншим. Не тому, що вона розв’язувала їхні проблеми.
А тому, що вони виходили від неї з відчуттям, що проблема стала їм за розміром: не зменшилася, але перестала бути більшою за них самих. Іван сидів за стіною й думав про це. Сарай ріс повільно, але впевнено.
Спершу з’явився каркас, кістяк із бруса, кутастий і голий. Потім обшивка, дошка за дошкою, із запахом свіжого дерева, який уранці стояв над подвір’ям. Потім крокви, потім дах, Іван працював на ньому сам, обережно, дошки під ногами пружинили.
Одного вечора, коли сарай був майже готовий і залишалося повісити двері й закрити коник даху, Малена вийшла на подвір’я й зупинилася поруч. Дивилася на будівлю мовчки, потім повернулася до нього. — Що далі? — спитала вона…
