Сонце ледь зійшло, а на території служби таксі вже вирувало життя. Юна водійка Маргарита захоплено копирсалася в моторі свого автомобіля, цілковито поринувши в процес. Раптом позаду неї пролунав приємний чоловічий голос.
— Доброго ранку, Марго! Ні світ ні зоря, а ти вже по лікоть у мастилі. Поломка серйозна чи, може, чимось підсобити? Дівчина здригнулася від несподіванки, випросталася й змахнула піт із чола.
Виглядала вона доволі кумедно: на носі красувалася пляма від мастила, а замість витонченого манікюру пальці стискали промаслену ганчірку й важкий гайковий ключ. — Здрастуй, Костянтине! Дякую, але я вже сама з усіма несправностями розібралася.
Барахлила система запалювання, та після заміни свічок мотор просто шепоче. Ходімо-но я сполосну руки, і ми вип’ємо по чашці бадьорої кави. Від учора в роті й макової росинки не було, аж шлунок зводить від голоду.
Там у пакетику лежать домашні пиріжки з капустою, я їх учора напекла, тож пригощайся. Чоловік у передчутті потер долоні й заходився з апетитом жувати, розсипаючись у компліментах кулінарним талантам колеги. — Ех, Маргарито, золоті в тебе руки!
Просто пальчики оближеш! І з технікою ти на «ти», і готуєш чудово, та ще й красуня писана. Ех, якби ж я не був окільцьований… А твій залицяльник просто сліпець.
Таке скарб треба на руках носити й пилинки здувати. Таксистка сумно зітхнула, опустилася на сусідній стілець і, зробивши ковток гарячого напою, відказала. — Ой, та годі, всі представники сильної статі скроєні за одним лекалом.
Спершу казки про вічне кохання розповідають, а при перших же труднощах ховаються в кущі. Нічого страшного, піднакопичу трохи грошей, народжу маля й сама поставлю його на ноги. Обійдуся без сторонньої допомоги. Тільки величезне прохання: не пробовкнися нашому шефові Армену про моє делікатне становище, бо цей скнара миттю вкаже мені на двері.
Маргарита навіть не встигла дожувати свій сніданок, як ожила рація: диспетчерка передала нове замовлення. Дівчина на прощання ляснула напарника по руці, стрибнула за кермо й помчала, муркочучи собі під ніс веселий мотивчик. Щиро кажучи, крутити кермо Риті було до душі.
Нудьгувати за кермом не доводилося, постійно нові обличчя, та й від пасажирів можна було почути силу-силенну цікавих байок і свіжих пліток. Траплялися, звісно, й нестандартні ситуації. Однак скажи їй хтось пару місяців тому, що її робочим місцем стане салон автомобіля з шашечками, вона б розсміялася тій людині в обличчя.
Ранні роки нашої героїні минули в сільській місцевості. Матір покинула цей світ надто рано, коли дівчинці ледь виповнилося п’ять років, згаснувши від тяжкої ниркової недуги. Свого тата дівчинка в очі не бачила.
Після трагічного відходу матері всі турботи про дитину взяв на свої плечі дід, Макар Іванович. Старий нізащо не дозволив би віддати рідну кровинку до дитячого будинку, тож одразу забрав її до себе. Життя на природі Риті припало до душі.
Безкраї золотаві поля, неймовірний простір, аромат свіжоскошеної трави, парне молоко вранці й пухнаста улюблениця — кішка Муська. Макар Іванович душі не чув у внучці й щедро ділився з нею всіма своїми вміннями. Він навчив її вправно орудувати косою, керувати старенькою іномаркою й навіть перебирати її двигун.
Довгими годинами вони вдвох копирсалися в нутрощах давньої легківки. Завдяки такій практиці до шістнадцятиріччя дівчина водила машину впевненіше за багатьох шоферів зі стажем. Чи варто казати, що іспит на отримання водійського посвідчення вона склала граючись, із першої ж спроби.
Подорослішавши, Маргарита вирішила перебратися до мегаполіса, щоб знайти своє місце під сонцем і якось закріпитися. Вона чудово усвідомлювала, що в рідному селі ловити нічого. Практично вся молодь давно роз’їхалася, а на вулицях залишилися лише старі, які доживали свого віку.
Дідусь віддав улюбленій онуці свої скромні заощадження й щиро благословив її на нове життя. Переїхавши, дівчина орендувала маленьку кімнатку й влаштувалася подавати їжу в непримітному кафе. Ця праця зовсім не приносила їй радості…
