У цьому барі надто шумно, та й гидко тхне кислятиною», — бридливо скривилася Галина. У її спокійному голосі раптом зазвучали інтригуючі нотки, які будь-який напідпитку чоловік у їхньому становищі однозначно сприйняв би як недвозначне запрошення. Самотня сорокарічна жінка, явно затьмарена горем до втрати розуму, буквально сама добровільно лізла їм просто в руки.
Усе, що відбувалося, було надто дивним, щоб виявитися чистою правдою, але водночас виглядало надто спокусливо, щоб від такого подарунка відмовлятися. Ватажок банди, криво всміхнувшись, багатозначно перезирнувся зі своїми добряче напідпитку дружками. На їхніх грубих і тупих обличчях одразу виразно проступили неприхована жадібність і тваринна чоловіча хіть.
Злочинці бачили перед собою зовсім не розважливу холоднокровну месницю, а лише чергову легку здобич і дивну, безкоштовну розвагу на майбутній вечір. «А ти, виявляється, жінка з вогником, Петрівно!» — знову хижо всміхнувся Ворон, ухвалюючи остаточне рішення піти за нею. «А де ж конкретно ти нас пригощати зібралася, невже просто до себе додому покличеш?» — з глумом поцікавився бандит.
У відповідь на цю зухвалу пропозицію Галина лише похмуро й сухо всміхнулася. «До себе в квартиру я вас точно не кличу, бо не хочу поганити світлу пам’ять про свою загиблу доньку. А от чудове тихе місце, де нам абсолютно ніхто не завадить, я прекрасно знаю.
Пропоную піти на територію старого занедбаного заводу, просто в порожній ангар. Я ж точно знаю, що ви частенько там буваєте ночами?» — впевнено заявила вдова. Ця конкретна фраза остаточно й безповоротно переконала п’яну трійцю в її серйозних і прихильних намірах.
Якщо дивна жінка добре знала їхнє таємне місце, значить, вона навмисно за ними стежила й справді хотіла цього усамітнення. Чоловіки ліниво підвелися з-за брудного столу, недбало розплатилися за випивку й, щільним кільцем оточивши Галину, впевнено рушили до виходу. Увесь притихлий бар мовчки проводжав цю дивну процесію цілковито приголомшеними, круглими від подиву очима.
Ніхто з присутніх не розумів, що саме зараз відбувається, але абсолютно всі інтуїтивно відчували, що неминуче назріває щось по-справжньому страшне. Вийшовши із закладу, новоспечена компанія неспішно пішла темними, безлюдними вулицями нічного селища. Трохи попереду, вальяжно розмахуючи довгими руками, крокував самовпевнений Ворон.
Зовсім поруч із Галиною важко й незграбно перевалювався здоровило Лютий, від якого за версту тхнуло застарілим потом і дешевим пивом. А трохи позаду боягузливо дріботів наймолодший із них — Чибис, раз у раз нервово й гидко хихикаючи. Дорогою злочинці відпускали брудні сальні жарти й нахабно намагалися обійняти жінку за худі плечі, але Галина щоразу мовчки й дуже жорстко прибирала їхні руки…
