Усю дорогу вона майже не розмовляла, розумно заощаджуючи внутрішні сили, і лише короткими жестами вказувала потрібний шлях, хоча супутники й самі чудово знали цю дорогу. Територія давно занедбаного заводу зустріла нічних гостей зловісною тишею й цілковитою руїною. Давно вибиті вікна величезних цехів моторошно чорніли в темряві, мов порожні очниці велетенського черепа.
Усередині неосяжного й неймовірно гулкого ангара було абсолютно темно, сиро й дуже холодно. Лютий звичним жестом запалив стару гасову лампу, самотньо поставлену на іржавій бочці, і її тьмяне світло вихопило з мороку гори металобрухту, вкриті пилом верстати й брудний матрац у кутку. Галина обережно поставила свою важку сумку на ту саму бочку й дістала повну пляшку міцного алкоголю, а також три одноразові стаканчики, які вона завбачливо прихопила з дому.
«А тобі наливати, Петрівно?» — з п’яною посмішкою спитав Ворон, оцінювально дивлячись на тару. «Я своє в цьому житті вже давно відпила», — гранично глухо й відсторонено відповіла вдова. Жінка спеціально повернулася до співпитців спиною, нібито для того, щоб дістати з глибокої сумки нехитру закуску — шматок хліба й солоні огірки.
Саме в цю коротку мить, надійно прикривши свої дії спиною, вона непомітно висипала весь білий порошок із паперового пакетика в три пластикові стаканчики. Її тонкі пальці діяли напрочуд швидко, спритно й максимально точно. Галина до країв налила пекучий напій, водночас намагаючись, щоб смертельний порошок повністю розчинився, і спокійно простягнула стакани чоловікам, що чекали.
«Ну, давайте вип’ємо за нашу приємну зустріч!» — радісно проголосив нічого не підозрюючий Ворон. Після цих слів бандити, навіть не цокаючись, жадібно й залпом випили запропоноване отруєне частування. Галина, не відриваючи погляду, дивилася, як напружені кадики на їхніх брудних шиях ритмічно сіпаються, великими ковтками пропускаючи всередину розчинену отруту.
Справу було зроблено, і тепер жінці залишалося лише терпляче чекати неминучого результату. Вона повільно відійшла вбік, присіла на якийсь старий дерев’яний ящик і почала мовчки спостерігати за тим, що відбувається. Спочатку чоловіки помітно пожвавішали від випитого алкоголю, знову почали травити похабні несмішні анекдоти й хвалькувато обговорювати свої кримінальні подвиги.
Однак уже буквально за десять хвилин їхня груба мова почала сильно заплітатися й втрачати будь-який сенс. Під дією величезної дози препарату найпершим передбачувано поплив молодий Чибис. Хлопець спробував було різко встати з місця, але його ватяні ноги відразу підкосилися, і він важким мішком гепнувся просто на брудну бетонну підлогу.
Здоровило Лютий украй тупо й нерозуміюче втупився спершу в підельника, що впав, а потім перевів каламутний погляд на Галину. «Ти чого це йому в склянку підсипала, стара відьмо?» — злобно прохрипів він, але так і не зміг закінчити свою погрозливу фразу. Очі великого чоловіка неприродно закотилися, і він усією своєю масивною тушею важко завалився на лівий бік, знепритомнівши…
