Життя без прикрас— Валентино Семенівно, давайте не будемо завчасно накручувати себе. Я призначу вам аналізи. Здасте, дочекаємося результатів — і спокійно все обговоримо. Якщо знадобиться лікування, я все поясню і розпишу. Гаразд?
— Гаразд, Оксаночко. Добра ти душа. Дуже тобі дякую, — щиро сказала Валентина.
— Поки що дякувати нема за що, Валентино Семенівно. Бережіть себе.
Той суботній ранок Валентина потім пам’ятала до найменших дрібниць.
Вона, як завжди, прибирала в хаті й уже збиралася йти на город, коли задзвонив телефон.
— Валентино Семенівно, це Оксана, фельдшерка. Ваші аналізи прийшли. Ви зможете сьогодні зайти до мене?
— Звісно, Оксаночко, зможу, — одразу відповіла Валентина.
Але після її слів у слухавці повисла дивна пауза. Тривожна, важка. Ніби Оксана хотіла додати щось важливе, але не наважувалася. У Валентини неприємно стиснулося серце. Інтуїція шепотіла: справа недобра. Та й голос у фельдшерки звучав надто напружено.
— Що зі мною, Оксаночко? — спитала Валентина, щойно переступила поріг кабінету. — Я помираю?
— Ні, Валентино Семенівно, ну що ви… Ні… Ви… — Оксана запнулася, потім, ніби зібравшись із духом, випалила майже на одному подиху: — Ви вагітні.
Валентина опустилася на стілець і завмерла, ніби в одну мить із неї вийняли всі сили. Кілька секунд вона дивилася перед собою порожнім поглядом, не розуміючи, що саме почула.
— Що? — жінка зблідла, очі її розширилися від жаху. — Неправда! — закричала вона так різко, що Оксана мимоволі відступила.
За мить Валентину ніби осяяло.
— Мої аналізи переплутали! Звісно, переплутали! Не можу я в шістдесят шість років завагітніти. Такого просто бути не може. Це помилка, Оксано! Перевір ще раз. Обов’язково перевір!
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.