Життя без прикрасУ день засідання всі підвелися ще до будильника. Лідія Степанівна вдягла темне пальто і застебнула його до верхнього ґудзика. Потім довго пригладжувала волосся перед маленьким дзеркалом Семенича, тріснутим у кутку.
— Пристойно виглядаю?
— Як людина, яка добре знає, навіщо прийшла.
Мама обдумала відповідь і вдоволено кивнула.
У судовому коридорі пахло пилом і старими текaми. Уздовж стін стояли дерев’яні лави, на яких люди чекали своєї черги, притискаючи документи й тривоги до грудей. Павло Андрійович уже був біля дверей зали. Перевіривши матеріали, він ще раз нагадав мамі:
— Говоріть лише про те, що бачили самі і що стосується Данила: коли він залишався без нагляду, у чому ходив, чим харчувався, чому його відправляли з дому. Квартиру розглядали в іншому процесі.
— Я п’ятдесят років на заводі відпрацювала, — відповіла Лідія Степанівна. — Факт від припущення відрізнити вмію.
Оксана прийшла з молодою жінкою-адвокаткою в строгому костюмі. Романа не було — стороною сімейної справи він не був. Побачивши мене, а потім маму, дружина на мить втратила звичне самовладання, однак відразу сховала емоцію. У її погляді знову з’явився знайомий розрахунок можливих ходів.
Зала була невеликою: кілька рядів лав, столи учасників і масивний стіл судді. Ользі Черняк було близько п’ятдесяти п’яти. Сивина в короткому волоссі, окуляри на тонкому ланцюжку, спокійне втомлене обличчя людини, яка надто часто чула красиві версії сімейної правди і давно звикла вірити лише доказам.
Дорошенко виклав позицію без театральності. Спершу подав фотографії, зроблені мною в день повернення: дірка на штанях, стоптане взуття, мотузка замість шнурка і відклеєна підошва. Потім долучив відомості зі школи про пропуски і зниження успішності, свідчення Лідії Степанівни та документи про тимчасовий порядок моїх зустрічей із сином.
Окремо адвокат показав виписки з рахунку. Самі по собі вони не могли визначити, з ким має жити дитина, однак дозволяли зіставити регулярні перекази на родину з реальними витратами на Данила. Оксана переважно розраховувалася карткою, тому збереглися платежі в ресторанах, салонах, дорогих магазинах і витрати на спільну поїздку з Романом. Витрати на шкільне харчування, одяг і ліки сина становили лише малу частину.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.