У 55 років Сєвєр залишався дуже відомим і беззаперечно авторитетним місцевим мафіозі. Звісно, багато конкурентів мріяли його ліквідувати, зокрема і той самий підступний Лом. Під час однієї зі сходок впливові авторитети зважилися остаточно зняти корону із Сєвєрова.
За суворими злодійськими законами, щоб здійснити подібне, потрібна ціла низка дуже вагомих причин. Для початку Сашу прямо звинуватили в тому, що він неправильно розподіляв спільну касу. Йому закидали те, що він витрачав злодійські гроші зовсім не за їхнім прямим призначенням.
Іншою причиною назвали численні інтерв’ю, які Олександр охоче давав журналістам праворуч і ліворуч. У цих бесідах він надто відверто розповідав про заборонені серед злодіїв теми. Третя причина полягала в тому, що Сєвєров залишався залежним від заборонених речовин.
За неписаними правилами жоден злодій у законі не повинен мати такої згубної залежності. А найгучнішим і найганебнішим звинуваченням став факт співпраці зі слідством. Злодій у законі відкрито виступив свідком в офіційному суді проти одного з місцевих смотрящих.
Це стало останньою краплею й абсолютною межею терпіння злочинного співтовариства. Кримінальні авторитети офіційно й безповоротно зняли із Сєвєра його злодійську корону. Однак мститися своїм кривдникам Сєвєров не став, бо, мабуть, просто морально втомився.
Він вигідно продав свій розкішний міський будинок і назавжди поїхав у тихе обласне селище разом із сім’єю. Саша чесно зізнавався, що у великому місті жити вже просто не зможе. Там залишалася надто велика спокуса скоїти черговий злочин, а на старості років до в’язниці йому зовсім не хотілося.
Щоправда, своє втрачене високе становище Сєвєр усе ж пробував повернути. Він навіть звернувся до одного з найбільших авторитетів того часу, але той відповів категоричною відмовою. У своєму заміському селищі Сєвєров звів добротний особняк…
