Їхнє знайомство відбулося в затишній кав’ярні, де доля звела два абсолютно різні світи. За віддаленим столиком сумувала витончена дівчина з шоколадним відтінком очей, байдуже спостерігаючи за відвідувачами. Час від часу вона з надією поглядала на екран смартфона, чекаючи на важливе повідомлення.
За нею уважно спостерігав ставний молодий чоловік із проникливими блакитними очима, обрамленими густими віями. Зібравшись із духом, Марк наважився підійти й почав розмову з досить простої фрази. Він поцікавився, чи незнайомка нудьгує на самоті, чи чекає на чийсь прихід. Дівчина чесно відповіла, що сподівалася на зустріч із подругою, яка сильно затримується.
Згодом Поліна з теплою усмішкою прокручувала в пам’яті моменти їхньої першої розмови. Того фатального вечора її приятелька Світлана дійсно застрягла на роботі, попередивши про запізнення в короткому текстовому повідомленні. З’ясувалося, що новий знайомий служить у правоохоронних органах.
Марк не вирізнявся вмінням влаштовувати розкішні побачення, залишаючись простою, але неймовірно щирою людиною. Спочатку здавалося, що у них зовсім немає спільних інтересів. Поліна працювала викладачем по класу фортепіано в місцевій музичній школі, постійно обертаючись у творчих колах. Вона та її оточення не пропускали жодної театральної прем’єри чи гучного концерту, тоді як життя поліцейського було далеким від мистецтва.
Однак цілеспрямованість молодого слідчого зробила свою справу. Хоча піаністка не планувала поспішати із заміжжям, щирість залицяльника змусила її замислитися про втручання долі. Коли пролунала заповітна пропозиція руки та серця, дівчина відповіла згодою. І ось тепер ця щаслива володарка глибоких карих очей стояла біля плити, наспівуючи легку мелодію в очікуванні чоловіка.
Поліна буквально світилася від щастя, створюючи затишне домашнє вогнище. Чоловік виявився саме таким турботливим сім’янином, яким і обіцяв бути, а вона відповідала йому безмежною ніжністю. Але кілька місяців тому ідилія дала тріщину, оскільки Марк почав повертатися зі служби неймовірно пригніченим…
