— Мені вже краще.
— Браслет на тобі?
Вона стиснула телефон сильніше.
— Ні.
— Чому? — голос Володимира підвищився. — Ти що, хочеш, щоб напад повторився? Анно, я не розумію, що з тобою відбувається. Я намагаюся дбати про тебе, а ти ігноруєш мої прохання.
— Володимире, я записалася до кардіолога. Сьогодні о 16:30. Хочу перевірити, чи допомагає мені цей браслет.
Знову пауза, довша. Коли Володимир заговорив, його тон змінився, став м’якшим, майже ласкавим.
— Навіщо тобі лікарі? Ти ж знаєш, вони тільки гроші тягнуть. Призначать купу непотрібних аналізів, пропишуть вагон ліків. А толку? Браслет — це перевірений засіб. Просто одягни його назад і не нервуй. Стрес — ось що тобі шкодить.
— Я все одно піду до лікаря, — твердо сказала Анна.
— Добре, — Володимир зітхнув. — Якщо тобі так спокійніше. Але браслет надягни. Будь ласка. Заради мене.
Вона подивилася на кишеню піджака, де лежала злощасна прикраса.
— Ні. Я хочу, щоб лікар подивився мене без нього. Щоб порівняти стан.
— Анно, — в його голосі прозвучала погроза. — Ти мене не слухаєш. Це погано скінчиться.
— Що саме погано скінчиться? — вона відчула, як усередині все напружується.
— Твоє здоров’я! — майже крикнув Володимир. — Без браслета тобі стане ще гірше. Я ж кажу тобі як людина, яка про тебе дбає.
Анна заплющила очі. Слова старого лікаря луною віддавалися в голові: «Не дозволяйте нікому розпоряджатися вашим здоров’ям».
— Володимире, мені час. Побачимося ввечері.
Вона відключилася, не чекаючи відповіді, і вимкнула звук на телефоні. Руки тремтіли. Серце билося швидко, але не так, як уранці. Це був страх. Страх перед тим, що вона починала розуміти. Її чоловік не дбав про неї. Він контролював її. А браслет був інструментом цього контролю.
Анна допила охололий чай і подивилася на годинник. До прийому залишалося ще три години. Вона дістала з сумки блокнот і ручку, відкрила чисту сторінку і почала записувати. Все, що згадувала. Всі дивацтва, які раніше здавалися дрібницями.
- Січень: подарував браслет. Наполягав носити постійно.
- Кінець січня: перший напад запаморочення.
- Лютий: напади почастішали. Володимир відмовив від візиту до лікаря.
- Березень: стан погіршився. Володимир злився, коли я знімала браслет.
- Квітень: сьогодні. Старий лікар сказав, що браслет шкідливий.
Вона перечитала написане і додала ще один рядок:
«Володимир знав про мою тахікардію. Був зі мною на прийомі у кардіолога».
Картина ставала все яснішою. І все страшнішою. Телефон беззвучно вібрував на столі. Володимир писав повідомлення за повідомленням. Анна не читала їх. Їй потрібно було дочекатися прийому, дізнатися правду. А потім… потім вона вирішить, що робити далі.
Вона встала з-за столика, розплатилася і вийшла на вулицю. Повітря було свіжим, небо починало прояснюватися, крізь хмари пробивалися промені сонця. Анна повільно пішла вздовж набережної, відчуваючи, як з кожним кроком стає легше дихати. Без браслета на зап’ясті вона вперше за три місяці відчула себе вільною.
О пів на четверту Анна була біля медичного центру, сучасної будівлі зі скла та бетону в центрі міста. У холі пахло антисептиком і свіжозвареною кавою. За стійкою реєстратури сиділа та ж дівчина, що записувала її по телефону.
— Корнілова Анна Василівна? — уточнила вона.
— Так.
— Кабінет 307, третій поверх. Лікар Малахова вас чекає.
Анна піднялася на ліфті, знайшла потрібний кабінет і постукала. За столом сиділа жінка років сорока п’яти в білому халаті, з короткою стрижкою й уважним поглядом. Вона взяла медичну картку Анни.
— Доброго дня, Анно Василівно. Проходьте, сідайте. Що вас турбує?
Анна сіла в м’яке крісло навпроти лікаря і почала розповідати. Про все: про браслет, про напади, про слова старого доктора, про те, що чоловік наполягав на постійному носінні прикраси. Лікар Малахова слухала уважно, час від часу ставлячи уточнюючі запитання.
— Покажіть браслет, — попросила вона.
Анна дістала його з кишені й поклала на стіл. Лікар взяла виріб, покрутила в руках, піднесла до світла.
— Магнітні вставки. Досить сильні, судячи з ваги. У вас в анамнезі тахікардія?
— Так. Рік тому діагностували.
— Хто рекомендував вам носити це?
— Чоловік. Він сказав, що це допоможе.
Лікар Малахова похитала головою.
— Анно Василівно, при тахікардії такі вироби можуть бути небезпечні. Магнітне поле здатне впливати на серцевий ритм непередбачувано. Для здорової людини це може бути нешкідливо, але при порушеннях ритму категорично протипоказано. Зараз ми зробимо ЕКГ, перевіримо ваш стан, і я дам висновок.
Анна кивнула, відчуваючи, як усередині зростає холодна впевненість. Володимир знав. Він не міг не знати.
Електрокардіограф тихо дзижчав, видаючи довгу стрічку із зубчастими лініями. Анна лежала на кушетці, дивлячись у білу стелю, і намагалася дихати рівно. Холодні датчики на грудях здавалися важкими, ніби якорі, що утримували її на місці. Лікар Малахова схилилася над апаратом, вивчаючи показання, і її обличчя поступово ставало все серйознішим.
— Можете одягатися, — сказала вона нарешті.
Анна сіла, зняла датчики й натягнула блузку. Руки все ще злегка тремтіли – не від слабкості, а від внутрішньої напруги. Вона боялася почути діагноз і одночасно прагнула дізнатися правду.
Лікар Малахова повернулася за стіл, поклала перед собою роздруківку ЕКГ і кілька секунд мовчки вивчала її. Потім підвела погляд.
— Анно Василівно, зараз ваш ритм у межах норми. Невелика тахікардія присутня, але вона контрольована. Скажіть, як довго ви не носите браслет? Із сьогоднішнього ранку?
— Годин п’ять, можливо.
— І як самопочуття?
Анна задумалася. Запаморочення минуло ще на набережній. Тиск у грудях зник. Вона почувалася втомленою, але це була нормальна втома, а не виснажлива слабкість останніх тижнів.
— Краще, — зізналася вона. — Набагато краще.
Лікар кивнула.
— Я так і думала. Розумієте, магнітні браслети — це псевдомедичний виріб. Їхня ефективність не доведена, а за певних станів вони можуть нашкодити. У вас тахікардія, тобто схильність до прискореного серцебиття. Магнітне поле може провокувати додаткові збої ритму, викликати запаморочення, слабкість, задишку. Все те, що ви описували.
— Тобто браслет мені протипоказаний? — голос Анни звучав тихо.
— Абсолютно. Більше того, я рекомендую вам ніколи більше не носити подібні речі. Зараз я дам вам направлення на додаткові аналізи. Добовий моніторинг за Холтером, ехокардіографію. Потрібно перевірити, чи не завдало тривале носіння браслета серйозної шкоди.
Анна відчула, як усередині все холоне. Серйозна шкода. Три місяці вона носила те, що повільно руйнувало її здоров’я. І Володимир знав про це. Він не міг не знати.
— Лікарю, — вона насупилася, — а хто міг рекомендувати такий браслет? Чоловік казав, що купував його у фахівця.
Лікар Малахова задумалася…
Коментування закрито.