Перебуваючи у в’язниці, Кирило почав у поспіху розпродавати свої численні активи. Він відчайдушно намагався переписати дорогі об’єкти на надійних підставних осіб і вивести капітали в офшори. Наш невтомний Андрій працював цілодобово, подаючи нескінченні скарги й накладаючи судові арешти. Ми жили в постійній напрузі, наче на передовій у суворому воєнному часі. Одного вечора, коли я поверталася з аптеки, поруч різко затормозила чорна машина.
Тоноване скло опустилося, і грубий незнайомець окликнув мене по імені-по батькові. Я ввійшла в напругу, непомітно стискаючи в кишені газовий балончик. Чоловік передав зловісний привіт від Кирила Вікторовича з побажанням берегти крихке здоров’я. Він мерзенно усміхнувся, натякаючи на слизький гололід, і машина рвонула геть. Тієї самої безсонної ночі я прийняла тверде рішення: припинити вічно ховатися й відбиватися.
Нам потрібно було повністю знищити його фальшиву репутацію успішного бізнесмена. Тільки так вдасться відірвати від нього фінансову підтримку тих впливових покровителів, на яких він розраховував. Я почала власне незалежне розслідування, піднявши старі зв’язки в медичній сфері. Виявилося, що Кирило володів великою мережею аптек, через яку роками безкарно відмивав брудні гроші. Я знайшла його колишніх працівників і ображених постачальників, яких він нахабно ошукав і шантажував.
Ми з Андрієм зібрали потужне досьє, яке включало факти несплати податків і продажу контрафактних ліків. Це була справжня інформаційна бомба, що могла роздирати його фармацевтичну імперію на шматки. Ми передали матеріали сміливому журналісту з популярного всеукраїнського видання. Незабаром вийшла розгромна стаття з гучним заголовком про фармацевтичного спрута, що труїть людей. Ефект від публікації перевершив наші найсміливіші очікування.
Ділові партнери миттєво відвернулися від Кирила: токсичний актив нікому не був потрібен. Його надійна корупційна «дах» випарувалася, мов ранковий туман під сонцем. Адвокати почали масово виходити з справи, посилаючись на хронічну неоплату їхніх астрономічних рахунків. Кирило залишився сам у своїй камері — без грошей, без колишнього впливу й презирства всіх. Виснажливий судовий процес тривав півроку, перетворившись на справжнє пекло на землі.
Нам довелося пройти через жорсткі перехресні допити, потоки бруду і підступні спроби підкупу свідків. Але наша вірна Валя стояла насмерть, відмовляючись міняти свої правдиві первинні свідчення. Катя мужньо давала покази, дивлячись прямо в очі своєму колишньому тирану. Суд виніс суворий, але справедливий вирок: дванадцять років суворого режиму з повною конфіскацією майна. Коли суддя оголошувала вирок, Кирило приречено дивився в підлогу, жалюгідно зігнувши плечі.
Увесь його зовнішній лоск зник без сліду, залишивши лише зламаного злочинця. Ми вийшли з душної зали суду на вулицю, де яскраво світило довгоочікуване весняне сонце. Брудний сніг танув під теплими променями, а в свіжому повітрі відчувався запах свободи й надії. Катя щасливо примружилася від світла й спитала, чи справді все закінчилося. Я міцно обняла її і впевнено відповіла, що цей кошмар залишився в минулому…
