— Артем поруч із тобою зовсім змарнів.
— За наших часів жінки краще дбали про дім.
Спочатку Лена терпіла й мовчала. Потім намагалася відповідати спокійно, без роздратування. Згодом почала обережно говорити Артемові, що їй важко жити під постійним тиском.
Але чоловік щоразу знаходив пояснення.
— Ти ж знаєш маму. У неї такий характер.
— Вона вже не молода.
— Потерпи трохи, все владнається.
Нічого не владнувалося.
Раїса Степанівна без дозволу переставила меблі на кухні, бо «так зручніше». Викинула улюблену чашку Лени, назвавши її несмаком і дешевинкою. Одного разу Лена повернулася з роботи й побачила, як свекруха перебирає речі в її шафі.
— Я просто подивилася, як ти складаєш одяг, — незворушно сказала Раїса Степанівна.
Артем, почувши про це, лише знизав плечима.
— Ну і що? Мама ж нічого поганого не зробила…
