Вони писали одне одному зворушливі листи. Списані дрібним почерком зошитові аркуші стали для них єдиною ниточкою, що пов’язувала дві зранені душі.
Через два роки, відслуживши, юнак приїхав до нареченої. Змужнілий, з жорстким поглядом, але все з тією ж неймовірно теплою усмішкою, він постав перед нею на порозі гуртожитку.
Зіграли весілля. Урочистість була скромною, без пафосу і зайвих гостей, тільки найближчі друзі та родичі.
Які вони були щасливі тоді! Їхнє кохання здавалося їм незламною фортецею, здатною витримати будь-які життєві бурі та негаразди.
Орендоване житло, вічна нестача грошей, перші спроби чоловіка в бізнесі, потім і перші успіхи. Кожна крихітна перемога сприймалася ними як грандіозне досягнення, тому що вони йшли до неї пліч-о-пліч.
Перша машина, квартира, перша поїздка за кордон на відпочинок. Світ поступово відкривав перед ними свої двері, щедро обдаровуючи благами за їхню старанність і завзятість.
Вони жили на одному диханні, були воістину одним цілим, потребуючи одне одного щохвилини, не розлучаючись ні на день. Якщо Олегу доводилося їхати у справах, вони годинами висіли на телефоні, не в змозі наговоритися.
Так пролітали рік за роком. Час тік непомітно, сплітаючи їхні долі в тугий, нерозривний вузол взаємної довіри та прихильності.
Десятиліття спільного життя подружжя відзначало в рідному місті, оскільки мамі Валі тоді зробили складну операцію, вона потребувала догляду. Свято вийшло тихим, по-домашньому затишним, сповненим теплих спогадів і слів вдячності.
Одного разу літня жінка запитала зятя, чому вони не поспішають заводити потомство? Це безневинне запитання пролунало як грім серед ясного неба, порушивши негласне табу, що існувало в їхній родині.
Та нам якось і не до цього, відповів Олег, а сам уперше, мабуть, замислився, а чому справді вони досі самі? Раптово він усвідомив, що величезна розкішна квартира здається занадто порожньою без дитячого сміху і розкиданих іграшок.
Валентина ж потай переживала вже давно. Ночами вона часто плакала в подушку, благаючи вищі сили подарувати їй довгоочікуване диво материнства.
Вона-то розуміла, що весь цей час ніяк не оберігалася. Однак Господь, мабуть, мав на цю сім’ю свої плани, піддаючи їхнє кохання ще одному жорстокому випробуванню.
Для подружжя почався тривалий період обстежень, пошуку якихось нових медичних світил, кожен з яких переконував їх в абсолютному стовідсотковому репродуктивному здоров’ї та розводив у безсиллі руками. Стоси аналізів, десятки процедур і кілометри вимотаних нервів не приносили жодного результату.
Бувають такі ось незрозумілі випадки. Медицина виявилася безсилою перед загадкою природи, залишивши їх наодинці зі своєю бідою.
Переконавшись, що від них уже нічого не залежить, чоловік і дружина прийняли такий стан речей, наклавши табу на будь-які розмови на цю тему. Вони навчилися майстерно обходити гострі кути в бесідах, ретельно приховуючи одне від одного свій глибокий сум…
