І справді, репресії посилилися: штрафи сипалися один за одним, загрожуючи повним розоренням господарства. Кульмінацією цього терору став нічний підпал, коли невідомі спалили дотла великий сінний сарай. Тільки завдяки безсонню фермер вчасно помітив вогонь і встиг підняти тривогу серед сусідів. Пожежники приїхали швидко, але врятувати дерев’яну споруду і зимові запаси кормів не вдалося.
Начальник караулу цинічно записав причиною пожежі коротке замикання, хоча Василь Петрович нещодавно міняв усю проводку. Збиток склав понад вісімдесят тисяч гривень, а страховка покрила лише жалюгідні копійки. Дружина на колінах благала чоловіка підписати документи і віддати землю цим страшним людям заради безпеки сина. Олексій, який приїхав на згарище, теж підтримав матір, заявивши, що ніякі мільярди не варті їхніх життів.
Батько не знав, що їм відповісти, але якась внутрішня впертість не дозволяла йому капітулювати перед бандитами. Розуміючи, що одному йому не вистояти, Коваленко вирішив шукати захисту у місцевої влади. Він звернувся до районного депутата Петра Івановича Шевченка, який славився своєю боротьбою за права народу. Політик уважно вислухав фермера, але чесно зізнався, що проти «Надроінвесту» він безсилий.
Депутат розповів, що в кабінетах уже ходять чутки про нафту на ділянці Коваленка, тому рейдери не відступлять. Розуміючи, що чиновники йому не допоможуть, зневірений чоловік пішов до відомої журналістки Олени Сокол. Акула пера вислухала історію, але зажадала залізних доказів: аудіозаписів або документів. Журналістка попередила, що без фактів її стаття виглядатиме як наклеп на шанованих бізнесменів.
Ця порада змусила Василя Петровича купити диктофон і почати таємно записувати всі розмови з вимагачами. Паралельно він найняв найкращого адвоката в області — Ганну Сергіївну Вовк, що славилася своєю мертвою хваткою. Юрист вивчила справу і чесно сказала, що боротьба буде дуже дорогою і неймовірно складною. За законом надра належать державі, але приватну власність на землю ніхто не скасовував.
Ганна Сергіївна пояснила, що їм потрібно терміново легалізувати нафту, щоб вибити ґрунт з-під ніг рейдерів. Гонорар адвоката становив двісті тисяч гривень, що повалило сільського жителя в шоковий стан. Таких грошей у нього не було, а брати кредит під заставу ферми означало добровільно віддати її банку. І тут доля піднесла йому несподіваний сюрприз в особі столичного геолога Михайла Андрійовича Вовка.
Літній учений дізнався про біду фермера і приїхав особисто, запропонувавши свою професійну допомогу абсолютно безкоштовно. Виявилося, що в минулому родина геолога теж позбулася майна через подібні бандитські схеми захоплення. Михайло Андрійович привіз із собою портативне бурове обладнання і складні комп’ютерні аналізатори. Щоб не привертати уваги, всі розвідувальні роботи на ділянці проводилися глибокої ночі.
Пробуривши кілька свердловин, учений отримав приголомшливі результати, що перевершили всі очікування. Під землею знаходився гігантський нафтовий басейн із запасами не менше двох мільйонів тонн. Геолог урочисто привітав Василя Петровича, назвавши його доларовим мультимільйонером. За світовими цінами вартість цієї нафти перевищувала астрономічну суму в сорок мільярдів гривень…
