Увесь цей час Станіслав невтомно шукав Дашу по всьому місту. Навіть найнятий ним досвідчений приватний детектив не зміг знайти жодних слідів. Стас зовсім занедбав своє колишнє розгульне життя.
Колишні подруги стали йому огидними, і він нікого не хотів бачити. Одного разу йому зателефонували стривожені батьки й запросили на сімейну вечерю. Стас не зміг відмовити матері й приїхав до їхнього заміського будинку.
Вони спокійно сиділи за столом, коли прислуга внесла з кухні першу страву. Стас випадково глянув на дівчину в уніформі й різко схопився, з гуркотом перекинувши стілець. Перед ним стояла його Даша.
Він кинувся до неї, називаючи своєю рідною дівчинкою й радіючи несподіваній зустрічі. Дарина стояла в цілковитій розгубленості, дивлячись на гостя розширеними очима. Увесь цей час думки про нього не давали їй спокою.
Дівчина розуміла величезну різницю в їхньому соціальному статусі й намагалася викинути Стаса з голови. Як виявилося, останні два місяці вона працювала в домі його батьків, навіть не підозрюючи про це. Отямившись, Даша поспішно розставила посуд і хотіла непомітно піти.
Але Стас міцно втримав її за руку й опустився на одне коліно. При всіх він попросив її вийти за нього заміж, зізнавшись у безмежному коханні. Дарина приголомшено мовчала, не в силі вимовити й слова.
Тоді до сина підійшла мати й зняла зі своєї руки старовинну дорогу каблучку. Вона простягнула її Стасові, розповівши, що колись чоловік освідчувався їй саме з нею. Жінка побажала їм із Дашею такого ж великого щастя.
Даша несміливо подивилася на батька Стаса, шукаючи підтримки. Той підбадьорливо кивнув і тепло всміхнувся майбутній невістці. Дівчина нарешті усміхнулася у відповідь і сховала щасливе обличчя на грудях коханого.
На їхньому пишному весіллі найпочеснішим гостем з боку нареченої був старий Василь Трохимович. Той самий вірний сусід, який завжди щиро бажав Даші лише добра. Тепер він на власні очі бачив, що дівчина нарешті здобула заслужене щастя.
