Раннім ранком на Одесу обрушилася потужна злива, миттєво перетворивши міські дороги на стрімкі річки. Лейтенант Вікторія Бондаренко задумливо стояла біля вікна своєї скромної квартири, слухаючи барабанний дріб великих крапель по склу. Крізь щільну сіру завісу негоди вимальовувалися похмурі обриси військово-морської бази «Південна», куди їй належало вирушити з новою місією буквально за годину. Дівчина зробила глибокий вдих і повільно допила остиглу міцну каву зі старого кухля з потертим написом «Найкращий тато у світі», який залишився їй на пам’ять про покійного батька.
Зовнішність Вікторії абсолютно не в’язалася з образом людини, здатної за частки секунди нейтралізувати озброєного ворога. При зрості метр шістдесят два і вазі п’ятдесят три кілограми, вона мала каштанове волосся, зібране у суворий хвіст, і карі очі з легким відтінком прихованого смутку. Її обличчя було по-своєму милим, але абсолютно позбавленим рис, що запам’ятовуються. Саме ця ординарність, що дозволяє миттєво розчинитися в будь-якому натовпі, робила її бездоганним і смертоносним оперативником під прикриттям.
За дев’ять років безперервної служби Вікторія Бондаренко перетворилася на одного з найрезультативніших бійців світового рівня. Вона перебувала в офіцерському складі елітного морського центру спеціальних операцій, що є вкрай закритою структурою з мінімальною кількістю активних оперативників. Статус лейтенанта був тим більше вражаючим, що вона стала однією з рідкісних жінок, які зуміли заслужити право носити шеврони цього підрозділу. Відбір здавався за межею людських можливостей, а щоденні тренування спецназу відрізнялися надзвичайною жорстокістю.
Усі бойові завдання, які вона філігранно виконувала, мали найвищий гриф секретності і перебували поза полем зору пересічних обивателів. Дівчина без вагань десантувалася з вертольотів у глибокий тил ворога і проводила найскладніші диверсії в крижаних водах зимового Чорного моря. У її послужному списку значилися ліквідація терористичних осередків на сході та порятунок заручників у непрохідних південних лісах. Однак сьогоднішнє завдання кардинально відрізнялося від звичного ризику та запаху пороху.
Замість вогневого контакту на неї чекало рутинне і приховане спостереження за новобранцями. Командування ВМС відкомандирувало лейтенанта на базу «Південна» для проведення таємного аудиту діючої системи підготовки молодих матросів. З навчальної частини регулярно надходили рапорти про критичні порушення дисципліни, процвітаючу дідівщину та лякаючу тенденцію до відрахування. Непомірно велика кількість курсантів кидала базовий курс до його офіційного завершення, і ніхто не міг виразно пояснити причини.
Мета Бондаренко полягала в тому, щоб злитися з оточенням, вслухатися в солдатські розмови і виявити гнилу ланку в освітньому ланцюжку. Іронічність становища викликала у Вікторії лише легку усмішку. Їй, елітному бійцю найвищого класу, належало начепити маску сірої штабної миші і пасивно дивитися на незграбні спроби молодиків пізнати армійський побут…
