Наступного ранку я буквально бігла знайомими сірими вулицями до затишної майстерні Івана, відчайдушно потребуючи його надійного захисту й розуміння. Лише в його міцних, рідних обіймах я нарешті змогла дати волю гірким, задушливим сльозам, які безжально обпікали мої запалі, бліді щоки. Я плутано й уривчасто, захлинаючись риданнями, розповіла йому про страшну знахідку в схованці, спостерігаючи, як обличчя мого коханого чоловіка стрімко блідне від шоку.
Іван не став марнувати дорогоцінний час на порожні словесні втіхи, миттєво й гранично чітко усвідомивши весь масштаб смертельної загрози, що нависла над нами. Його теплі, сильні руки рішуче стиснули мої крижані долоні, щедро передаючи мені свою внутрішню силу й непохитну чоловічу впевненість. Ми обоє чудово й виразно розуміли, що тепер наш довгий таємний зв’язок перестав бути просто романом і перетворився на відчайдушну боротьбу за фізичне виживання.
Мій коханий твердо наполіг на тому, що нам життєво необхідна допомога професіонала, людини, здатної розплутати складне павутиння фінансових махінацій владного Олександра. Він запропонував негайно звернутися до свого давнього й дуже надійного університетського друга, геніального й принципового юриста Віктора Кравця. Ця людина славилася кришталевою, непідкупною чесністю й мала давні особисті рахунки з корумпованою системою, яку так майстерно використовував мій законний чоловік.
Наша перша нервова таємна зустріч із Віктором відбулася пізнього дощового вечора в невеликому, зовсім непримітному кафе на самій околиці міста. Юрист гранично уважно вислухав мою збивану, емоційну розповідь, методично роблячи якісь короткі нотатки у своєму потертій блокноті з темною шкіряною обкладинкою. Його серйозний, глибокий і проникливий погляд вселив у мою змучену душу крихітну надію на те, що справедлива відплата справді може наздогнати жорстокого тирана.
Віктор суворо й прямолінійно попередив нас, що одного старого листа з сумнівними зізнаннями катастрофічно мало для офіційного обвинувачення такої неймовірно впливової людини. Нам конче потрібні були неспростовні документальні докази того, як саме хитрий Олександр виводив величезні активи мого вбитого батька на свої особисті таємні рахунки. Це прямо означало, що мені доведеться знову, ризикуючи всім, проникнути до забороненого кабінету чоловіка й скопіювати потрібні дані з його ретельно захищеного комп’ютера.
Наступні кілька тижнів перетворилися для мене на нескінченну, виснажливу нервову тортури, де кожна тягуча хвилина була вщерть наповнена липким страхом викриття. Я гранично уважно стежила за суворим розпорядком дня чоловіка, скрупульозно вивчаючи його найменші звички й відчайдушно вишукуючи пролом у його тотальному домашньому контролі. Мені дивом вдалося обережно підгледіти складний багатозначний цифровий пароль від його ноутбука, коли він у стані легкого алкогольного сп’яніння перевіряв важливу ділову пошту.
Мій реальний шанс діяти випав під час його раптового термінового відрядження, яке, за його словами, мало тривати рівно дві нескінченно довгі доби. Глибокої ночі, озброївшись маленьким кишеньковим ліхтариком і компактним цифровим накопичувачем, я безшумно, мов професійна злодійка у власному домі, пробралася до його святая святих. Мої пальці нестерпно й зрадливо тремтіли над яскраво освітленою клавіатурою, поки розумна система повільно завантажувала нескінченні стовпці цифр і фальшиві назви підставних компаній.
Я поспіхом, задихаючись від адреналіну, копіювала один зашифрований архів за іншим, із крижаним жахом усвідомлюючи колосальні масштаби його багаторічних брудних економічних злочинів. Раптом мою гранично напружену увагу привернула окрема прихована папка на робочому столі, яка була названа не нудними сухими цифрами, а лише однією загадковою літерою «І». Жіноча цікавість миттєво виявилася сильнішою за обережний здоровий глузд, і я рішуче двічі клацнула по жовтій іконці, завмираючи від неймовірно лихого, гнітючого передчуття.
Широкий монітор миттєво заповнився десятками якісних кольорових фотографій, явно зроблених професійним найманим детективом із дуже близької, моторошної до тремтіння відстані. На цих чітких деталізованих знімках були ми з Іваном: в осінньому міському парку, біля входу до його майстерні, у темному салоні скромного непримітного автомобіля. Моє збите, уривчасте дихання з гучним свистом вирвалося з тісних грудей, коли я з кришталевою ясністю зрозуміла всю жахливу глибину нашого цілковитого провалу…
