— Олеже, любий, я ж казала. Це мої гроші. Я їх на розпродажі купила. Для зйомок домашнього відео. Хотіла сюрприз тобі зробити на річницю. Зняти прикольний ролик про виграш у лотерею. Реквізит, розумієш? Сімсот тисяч сувенірних грошей. Усього дві тисячі коштували.
— Ти… Ти спеціально?
— Ні, Олеже. Я просто зберігала реквізит. А от ви з мамою — спеціально. Спеціально залізли в мої речі, так? Спеціально вирішили, що маєте право на мої гроші? Спеціально побігли їх ховати від мене. Як там у банку було? Охорона що сказала?
У слухавці запала тиша. Потім почувся голос Зінаїди Іванівни:
— Вона все підлаштувала. Спеціально нас зганьбила.
— Зганьбили ви себе самі, Зінаїдо Іванівно. Я просто зберігала бутафорські купюри. Це ви вирішили їх вкрасти.
— Яке «вкрасти»? — заверещав Олег. — Ми сім’я!
— Сім’я, — повторила Людмила. — Ти знаєш, Олеже, справжня сім’я не риється в чужих сумках. Справжня сім’я не забирає чуже без дозволу. І справжній чоловік не кричить на дружину, не вислухавши. Повертайтеся. Я закінчую олів’є.
— Один? — запитав Олег.
— Один. На твій день народження, який, до речі, післязавтра.
Вона вимкнула звук. Телефон продовжував світитися вхідними дзвінками, але Людмила їх ігнорувала. Допила чай, помила посуд, витерла стіл.
Коли Олег із Зінаїдою Іванівною повернулися, Людмила вже сиділа у вітальні з ноутбуком на колінах. Вони влетіли у квартиру червоні, скуйовджені та злі.
— Ти нас принизила! — почала свекруха.
— Ні, — спокійно відповіла Людмила, не відриваючись від екрана. — Ви принизили себе самі. Я навіть не знала, що ви полізете в мої речі і спробуєте забрати те, що вам не належить.
— Людмило, досить! — Олег ступив до неї. — Ми не злодії. Ми хотіли допомогти мамі. Моїми грошима, які вважали моїми…
— …без моєї згоди. Олеже, ти розумієш, що зараз кажеш? Ти хотів віддати мої гроші своїй матері, не спитавши.
— Ну і що? Мама потребує.
— Твоя мама отримає квартиру від держави. Програма розселення працює. Їй дзвонили, пропонували варіанти. Вона відмовляється, тому що тут зручніше: де її обслуговують, де вона займає нашу спальню і вказує, як мені жити…
Коментування закрито.