«Ну гаразд, заспокойся, Катерино, давай без зайвих емоцій», — сказав він рівним тоном, з усіх сил намагаючись повернути своєму зірваному голосу колишню впевнену владність і авторитет. «Я публічно, при свідках визнаю, що тоді припустився великої помилки, бо вперта генетика, як виявилося, зрештою виявилася набагато сильнішою за мої дурні класові упередження».
«Ти велика молодчина, що не зламалася, гідно витримала всі удари долі й навіть примудрилася з нуля підняти свій власний, цілком рентабельний бізнес у цій глушині», — похвалив він її, наче купував товар. «Я готовий щедро компенсувати тобі всі моральні витрати й випишу чек на один мільйон доларів готівкою просто зараз, без жодних додаткових умов».
«Ти разом із хлопчиками негайно переїжджаєш до нас у велике місто, і ми на моє ім’я купуємо тобі найкращий, розкішний будинок в елітному закритому селищі», — почав він діловито, по пунктах перелічувати умови угоди. «Ці здібні хлопчики негайно підуть навчатися до найпрестижнішої, закритої приватної школи столиці й, звісно, офіційно носитимуть моє гучне, шановане прізвище».
«Повір моєму слову, від цього дня ти житимеш, ні в чому не знаючи потреби, як справжня коронована королева», — солодко, мов спокусник, умовляв непохитну жінку хитрий чоловік. Хлопчики, визираючи з-за материного подолу, дуже уважно, насупивши брівки, слухали цю дивну, незрозумілу їм дорослу розмову про гроші й переїзди.
Ваня, як найстарший і найкмітливіший із трійнят, раптом смикнув матір за рукав і голосно, на весь двір спитав, указуючи пальцем на магната. «Мамо, скажи, а цей злий дядько зараз хоче нас купити за свої папірці, як ми тих маленьких корів на сусідній фермі купували?» — невинно поцікавився малюк.
Катя з ніжністю, заспокійливим жестом погладила свого догадливого сина по світлій голівці й знову, вже з викликом, подивилася просто в очі Ігореві Ігнатійовичу, який остовпів від такої проникливості. У її твердому, впевненому погляді тепер зовсім не було жодної застарілої злості чи ненависті, там плескалася лише глибока, спокійна й абсолютно невимовна відраза до цієї людини.
«Ви так нічого в цьому складному житті й не зрозуміли, попри всі ваші величезні капітали й сивину», — дуже тихо, але так, що почули всі, сказала вона. «Ви щиро, всім своїм черствим серцем думаєте, що абсолютно все на цьому світі має свою конкретну грошову ціну, але, на ваше нещастя, є такі великі речі, які не купуються ні за які мільярди».
«Ці маленькі діти поки що зовсім не знають, що таке один мільйон доларів і навіщо він узагалі потрібен нормальній людині. Зате вони вже зараз, у свої три роки, прекрасно й чітко знають, що таке справжня, віддана родинна любов і безмежна вірність своїм близьким людям».
«Вони міцно засвоїли, що їхня рідна мама ніколи, за жодних обставин не зрадить їх заради власного хвилинного комфорту чи красивого, ситого життя в золотій клітці», — упевнено закінчила вона. «Та ти просто остаточно збожеволіла у своїй глушині!» — щиро, з піною біля рота, обурено вигукнув розлючений таким дурним відмовленням багатій, тупаючи ногою…
