Вона категорично заявила, що педагогічний диплом їй зовсім не потрібен, як і сама ця нудна професія. Надя уявляла себе світською дамою, а не скромною вчителькою, що перевіряє нескінченні зошити в задушливому шкільному класі. Її ідеали лежали в площині легкого успіху й відсутності серйозних трудових зобов’язань.
Пенсіонерка нервово поправила спадаючі окуляри, намагаючись приховати тремтіння в пальцях і наростаюче відчуття безпорадності. Вона розуміла, що юнацький максималізм часто затуляє очі, але масштаб відриву онуки від реальності лякав її. Жінка судорожно шукала аргументи, які могли б відрезвити розпалений мареннями юний розум.
Вона намагалася з’ясувати, на які кошти молода й абсолютно без досвіду пара планує існувати. На її погляд, сім’я вимагала міцного фінансового підґрунтя, якого в молодих людей явно не спостерігалося. Питання прозвучало цілком логічно, але для Наді воно стало лише черговим приводом для роздратування.
Надя невдоволено насупилася, явно обурена такими побутовими й, на її думку, дріб’язковими повчаннями. Вона вважала, що питання грошей мають якось вирішуватися самі по собі, без нудного планування й економії. У її уяві світ мав прогнутися під її бажання просто через факт її краси.
Вона зухвало відповіла, що новий статус заміжньої пані сам по собі вирішить усі її життєві труднощі. Дівчина щиро вірила, що штамп у паспорті магічно наповнить холодильник і оплатить усі рахунки. В її очах заміжжя було фінальною крапкою всіх проблем, а не початком спільної праці.
Тамара Ігорівна із сумнівом похитала головою, відчуваючи, як у серці наростає важка, свинцева гіркота від непорозуміння. Вона бачила перед собою людину, яка зовсім не цінує життєвого досвіду старших і живе в ілюзіях. Жінка розуміла, що зіткнення з реальністю буде для онуки вкрай болісним і руйнівним.
Вона попередила, що покладатися виключно на забезпечення чоловіка — надто легковажно, адже він може піти. Життя повне несподіваних поворотів, і залишитися без засобів до існування — перспектива, від якої ніхто не застрахований. Та для Наді ці застереження звучали як нудний шум старого радіоприймача.
Брюнетка самовпевнено відкинула назад свої довгі локони і зневажливо фыркнула, виражаючи крайню ступінь презирства до таких думок. Вона була переконана у своїй винятковості та невідпорності, які мали б утримати будь-кого. У її світі зрада й розставання траплялися тільки з іншими, менш привабливими людьми.
За її словами, наречений був зовсім бідний, тож йому нікуди діватися від неї. Вона бачила в його бідності певну гарантію вірності й покірності, що звучало цинічно. Надя вважала, що контролювати людину через матеріальну залежність — найвірніший спосіб зберегти шлюб.
Старенька з легкою іронією зазначила, що й сама дівчина не має розкішного приданого, заради якого варто було б триматися. Вона хотіла нагадати онуці про її власне скромне становище, щоби хоч трохи збити з неї пиху. Але цей укол не зачепив Надю, а викликав у ній дивну, лячну усмішку.
Та онука з непохитною впевненістю заперечила, загадково блиснувши очима в напівтіні спальні. Вона явно знала щось таке, про що Тамара Ігорівна в своїй доброті навіть не могла й подумати. Повітря наповнилося передчуттям назріваючого конфлікту, що обіцяв перерости у щось серйозніше…
