Дев’ятнадцятирічна володарка розкішного темного волосся, локони якої каскадом спадали на плечі, стрімко вірвалася в спальню до своєї літньої родички. У ранковій тиші, ледь порушеній рівним тіканням старого настінного годинника, її кроки прозвучали немов грім серед ясного неба. Дівчина не звикла стукати чи виявляти зайву делікатність, коли її переповнювали бурхливі емоції й грандіозні плани.
«Бабусю, ти спиш?» — дзвінко поцікавилася Надя, бестактно порушуючи спокій і затишну напівтемряву кімнати. Вона підійшла просто до краю ліжка, заглядаючи в обличчя сплячої жінки з нетерпінням, яке неможливо було приховати. Уся її постать виражала крайню ступінь збудження, а очі блищали від трепету в передчутті важливої розмови.
Тамара Ігорівна тривожно піднялася на постелі, примружившись від різкого світла, що ввалилося в кімнату разом із онукою. Її серце забилося частіше від несподіваного пробудження, а в голові миготіли тривожні думки про можливі негаразди. Старенька поправила ковдру і відповіла, що вже прокинулася, хоча голос її ще тремтів від залишків сну.
У відповідь дівчина з нескритим захопленням і тріумфальною усмішкою оголосила про своє майбутнє заміжжя. Вона буквально світилася від щастя, вважаючи цю подію головним досягненням у своїй недовгій та поки що легковажній житті. Новина повисла в повітрі, змусивши час на мить завмерти в цій маленькій, обставленій старими меблями спальні.
Пожила жінка підвела руки в жесті неприхованого здивування й навіть певного страху від почутого. Для неї, що прожила довге й непросте життя, така поспішність здавалася верхом легковажності й необґрунтованого ризику. Вона довго дивилася на онуку, намагаючись усвідомити серйозність намірів цієї зовсім ще юної й недосвідченої особи.
Тамара Ігорівна відразу поцікавилася долею незавершеної освіти, яку вважала єдиною надійною опорою в майбутньому. Вона нагадала Наді, що диплом — це не просто папірець, а запорука незалежності й професійної затребуваності. Та її слова не знайшли відгуку в душі амбітної і самовпевненої дівчини.
Онука лише зневажливо скорчила гримасу, уперто схрестивши руки на грудях і демонструючи повну відсутність бажання слухати настави. Увесь її вигляд казав про те, що рішення вже ухвалене й обговоренню в цій оселі не підлягає. Вона вважала навчання зайвим тягарем на шляху до справжнього, дорослого й красивого життя…
