Ця солідна фірма правила лише за дуже зручний офіційний фасад для його темних кримінальних справ. За цим фасадом ховалися жорстокі рейдерські захоплення, ліві державні підряди й жирні відкати чиновникам. Як місцевий депутат, Грачов мав міцні зв’язки в адміністрації, поліції та прокуратурі.
Він жив у розкішному особняку в елітному передмісті, мав дружину, молоду коханку й три дорогі автомобілі. Депутат майже завжди пересувався з особистою озброєною охороною, панічно боячись за своє дорогоцінне життя. Його сини, Ігор і Денис, були типовими, до краю розбещеними столичними мажорами.
Обидва нащадки ніде не працювали й абсолютно безтурботно марнували величезні батькові гроші. Старший Ігор вирізнявся зухвалим, запальним характером, обожнював нелегальні казино й елітних нічних повій. Його брат Денис був значно боягузливіший, але при цьому вирізнявся винятковою, звіриною підлістю.
Свідки розповіли, що саме Денис із особливим садистським задоволенням копав старого, який лежав, по ребрах. Третім учасником виявився молодий Артем Ларін — найкращий друг молодшого сина впливового депутата. Цей синок заступника начальника місцевої поліції гидко скалився під час кривавого побиття ветерана.
Артем був типовим дзвінким пустобрехом, дешевим піжоном і великим любителем дорогих клубів із забороненими речовинами. Він наївно вірив, що впливовий батько-поліцейський завжди зможе легко відмазати його від будь-якої проблеми. Четвертим фігурантом значився особистий охоронець депутата Руслан Магомедов.
У минулому Руслан служив у спецназі, але був зі скандалом звільнений за жорстке перевищення службових повноважень. Це був здоровий, тупуватий і винятково виконавчий боєць, який ніколи не ставив зайвих запитань. Саме він мертвою хваткою тримав старого, поки решта відморозків весело били його ногами.
П’ятим у списку йшов сорокадворічний юрист будівельної компанії Андрій Павлович Кривцов. Зовні він здавався дуже пристойною людиною в дорогому костюмі з окулярами в блискучій золотій оправі. Однак насправді цей мерзотник професійно й холоднокровно оформлював усі бандитські рейдерські захоплення фірми.
Кривцов майстерно підробляв будь-які документи й залякував неугодних слідству свідків. Саме він нахабно тицяв побитому старому папери на підпис просто під час кривавої вуличної екзекуції. Шостим учасником злочину був сам впливовий і недоторканний депутат Грачов.
Під час побиття Грачов абсолютно спокійно сидів у своєму розкішному автомобілі й уважно спостерігав за тим, що відбувається. Він не став виходити на брудну вулицю й бруднити свої доглянуті руки чужою кров’ю. Депутат просто хотів особисто насолодитися видовищем того, як його люди ламають незговірливу людину.
Авторитет Сєвер досконало вивчив кожне пухке досьє, зібране його професійною командою. Він намертво запам’ятав їхні самовдоволені обличчя, домашні адреси й щоденні гламурні звички. Сєвер ретельно продумав порядок дій, чітко визначивши, хто стане першим, а хто — останнім.
Починати жорстоке відплаття він вирішив із самого низу кримінального харчового ланцюга, з дрібних і боягузливих виконавців. Це було потрібно для того, щоб головний замовник устиг сповна усвідомити весь жах свого безнадійного становища. Сєвер хотів, щоб депутат зрозумів: на нього відкрито справжнє, методичне й безжальне полювання.
Пізно ввечері того ж дня кримінальний авторитет знову приїхав до районної лікарні до побитого ветерана. Дроздов уже міг самостійно сидіти на ліжку, бо страшні набряки спали, а синці помітно пожовкли. Однак його очі залишалися незмінними: безмірно втомленими й лячно спокійними, як у статуї.
Старий подивився на того, хто увійшов, і відразу коротко спитав, чи знайшов той нахабних нападників. Сєвер упевнено відповів, що знайшов абсолютно всіх фігурантів цього підлого й мерзенного побиття. Він сів на рипучий табурет, дістав сигарету й задумливо покрутив її у своїх міцних пальцях…
