Вона втомлено відкинулася на спинку свого стільця. Вона уважно подивилася на вхідні двері. Тиша в довгому коридорі стала тепер зовсім іншою, вона більше не здавалася порожньою.
Це був цілком завершений етап. Через чотири хвилини в приміщення вбігли Льоха й Діма. Льоха був у розстебнутій куртці, а його волосся було сильно розпатлане.
Діма міцно тримав пістолет у руці, ще не до кінця прокинувшись. — Що тут узагалі сталося? — важко видихнув Льоха.
— В ізоляторі одинадцять було чути стрілянину, — відповіла Ольга цілком рівно. — Засуджені Савельєв, Руденко й Мирошниченко заволоділи зброєю. Я чітко чула постріли.
Двері камери зачинені зсередини. Діма в жаху завмер на місці. — Ти їх сама бачила?
— Ні, я тільки чула звуки. Повисла гнітюча тиша. Льоха брудно вилаявся собі під ніс.
— Треба терміново майора будити. — Я його вже викликала, — спокійно сказала вона. — Зараз чекаємо оперативну групу.
Вони стояли втрьох у яскраво освітленому коридорі. Ніхто з них не наважувався підходити до зачинених дверей ізолятора одинадцять. З-під них виразно тягнуло різким запахом пороху й свіжої крові.
Льоха з острахом скосив очі на Ольгу. — Ти сама ціла? — Я ціла.
Він мовчки кивнув і нервово відвернувся убік. Майор Колесник прийшов рівно через дванадцять хвилин. Шинель була накинута просто на плечі, а очі були червоні від сильного недосипу.
За ним ішли двоє кремезних хлопців із групи швидкого реагування, їхні автомати висіли на грудях. — Терміново доповідай, Кравченко! — О четвертій годині дванадцять хвилин я почула постріли з ізолятора номер одинадцять.
Пролунали три чи чотири хлопки, потім крики, а потім настала тиша. — Важкі двері замкнені зсередини. Камери відеоспостереження в коридорі не працювали, сталося коротке замикання.
Колесник похмуро подивився на зачинені двері. — Хто саме там перебував? — Савельєв, Руденко й Мирошниченко.
Їх перевели туди вночі за моїм офіційним рапортом. — Була реальна загроза бунту. Він коротко кивнув озброєним бійцям.
— Відчиняємо камеру. Один із них обережно вставив ключ у замок. Важкі двері повільно відчинилися.
Моторошний запах миттєво вдарив усім у лице. Там змішалися порох, залізо, кал і свіжа кров. Усередині лежали три закривавлені тіла.
Грек сидів, притулившись до стіни, його голова була відкинута, а в руці був затиснутий пістолет. Танк нерухомо лежав долілиць, і густа кров із його живота розтеклася величезною калюжею. Скальпель лежав на своїй шконці, його ноги безживно звисли, а в голові зяяла кульова діра.
Колесник обережно ступив усередину й подивився на Ольгу. — Ти туди заходила? — Ні, я тільки чула постріли ззовні.
Він знову кивнув своїм бійцям. — Робіть фотографії. Нічого руками не чіпати.
Яскраві спалахи фотоапарата моторошно освітлювали обличчя мертвих зеків. Колесник вийшов назад у коридор і нервово закурив. — Самопал опинився в одного, а табельна зброя в іншого.
Усе це дуже схоже на жорстоку розбірку. — Вочевидь, Савельєв застрелив Танка, потім убив Скальпеля, а потім застрелився сам. Ольга зберігала цілковите мовчання.
— А яка твоя версія? — спитав він. — Я чула гучні постріли, потім настала повна тиша, от і все.
Він глибоко видихнув сизий дим. — Добре, тоді йди й пиши рапорт. — Це була спроба захоплення зброї й внутрішній кримінальний конфлікт.
Особовий склад тюрми при цьому зовсім не постраждав. — Є. Спеціальна комісія з області приїхала о 7:20 ранку…
