— Та ти зовсім здуріла! Я під ним в одній сорочці!
Даша, що стояла поруч із Ксенією, виразно покрутила в руках моток широкого будівельного скотчу. Свекруха, злобно сапаючи, розстебнула ґудзики, стягнула шовковий фісташковий халат і жбурнула його на підлогу. Залишившись у бавовняній нічній сорочці в квіточку, вона судомно полізла в одну зі своїх картатих сумок, витягуючи звідти старе сіре пальто.
Ксенія бридливо підчепила халат двома пальцями й простягнула його Даші.
— У пралку на кип’ятіння, потім викинути.
Вона дивилася на чоловіка й свекруху. У них не було нічого небезпечного. Звичайна побутова нахабність, яка працює лише доти, доки не отримує потужну відсіч.
— Прощавайте, родиченьки! — Ксенія зробила крок назад і взялася за ручку дверей.
— Ти ще пошкодуєш! Тобі це боком вилізе! — плюючись слиною, загорлала Зінаїда Степанівна, коли ліфт дзенькнув, відчиняючи двері для завантаження їхнього мотлоху.
Павло спробував зробити крок уперед.
— Ксюша, я тебе…
Важкі сталеві двері грюкнули, відтинаючи його жалюгідне белькотіння. Ксенія повернула засувку замка. Потім відчинила шафу-купе в передпокої, дістала свій потертий робочий ящик для інструментів, вийняла шурупокрут, запасну личинку преміум-класу, яку завжди тримала вдома про всяк випадок, і пару викруток…
