Дівчина разом зі своєю напарницею Наталією вирушила в робочу душову, щоб змити з себе напругу важкого дня. Обидві співробітниці ледь трималися на ногах після багатогодинного обслуговування нескінченного потоку покупців.
У роздягальні Наталія важко зітхнула і з відвертою заздрістю зауважила, наскільки Ользі простіше живеться. Колега міркувала про те, що самотній дівчині не потрібно бігти до плити, годувати чоловіка і робити уроки з маленьким Дімкою. Ольга лише ввічливо посміхалася у відповідь, ретельно приховуючи в глибині душі свою величезну тугу за сімейним затишком. До своїх тридцяти років вона так і не створила сім’ю, від чого неймовірно страждала, мріючи хоч про когось щиро піклуватися.
Не бажаючи оголювати свої справжні вразливі почуття, дівчина поспішила погодитися з напарницею. Вона підтвердила, що відсутність турбот — це чудово, адже можна просто прийти додому і провалитися в глибокий сон.
Прийнявши душ і переодягнувшись, подруги вийшли за ворота території супермаркета і розбіглися в різні боки. Наближаючись до свого під’їзду, Ольга раптом завмерла: на лавці сидів той самий бездомний, якого вона бачила пару тижнів тому біля сміттєвих контейнерів.
Незнайомець перебував у тій самій безвільній позі, низько опустивши нечесану голову на груди. Перша думка Ольги була сповнена гніву на місцевих п’яниць, які тільки розводять антисанітарію в пристойних дворах.
Однак, порівнявшись із лавкою, вона чітко почула тихий стогін, після чого бродяга почав повільно завалюватися на бік. Дівчина зупинилася в повній розгубленості, зовсім не розуміючи, як їй вчинити в ситуації, що склалася.
Пройти повз чужу біду вона просто фізично не могла, адже за брудним одягом міг ховатися не п’яниця, а людина, якій стало зле…
