Михайло дістався до сторожки вже в сутінках, коли руки ледь тримали ключ. Усередині було холодно, піч давно згасла, але це був його безпечний дім. Він знайшов запасну рацію і викликав чергового по заповіднику, насилу вимовляючи координати та імена злочинців.
Черговий обіцяв надіслати групу на світанку, і Михайло, повісивши рацію, рухнув на ліжко не роздягаючись. Тіло провалилося у важкий сон без сновидінь, схожий на маленьку смерть. Йому снився тигр, золотистий і могутній, що йде лісом із сім’єю.
Там були тигриця і підросле тигреня — те саме, яке Михайло врятував вісім місяців тому. У нього було тільки три лапи, але воно бігло не гірше за інших, і Михайло зрозумів уві сні: він не просто врятував тигреня, він врятував сім’ю. Він дав їм майбутнє, а вони відплатили йому тією ж монетою.
Група працювала мовчки, роблячи фотографії та збираючи докази, а Михайла відправили в районну лікарню селища Верховина. Там його оглянув лікар, наклав шви і поставив крапельницю, а за тиждень браконьєрів знайшли. Вони намагалися піти через кордон до Румунії, але прикордонники затримали їх на переправі.
Під час обшуку виявили шкури трьох ведмедів, роги оленя і пакет із жовчю. Їх судили за всією суворістю закону, і Михайло, який був присутній на процесі, не відчував ні злості, ні торжества, тільки втому. Потім він повернувся в ліс, тому що не міг інакше: це був його дім і його життя…
Коментування закрито.