Поліна готувала. І прала. І мила підлогу. І так само ходила по продукти, витирала пил, прасувала чоловікові речі й вислуховувала зауваження свекрухи. Тільки тепер до всього цього додалася ще й робота.
Вона спала по чотири години, іноді засинала просто за столом, ходила з темними колами під очима, але завдання здавала вчасно. І ось нарешті — перша справжня виплата.
Спершу Поліна не хотіла нікому казати. Їй хотілося хоча б кілька годин просто посидіти з цим відчуттям: вона змогла. Але ввечері, коли Денис повернувся з роботи, вона все ж показала йому екран.
Він щиро зрадів. Підхопив її на руки, закружляв просто посеред кухні, сміявся, цілував у скроню.
— Розумничка моя! — казав він. — Я знав, що в тебе вийде. Я так тобою пишаюся!
Поліна майже повірила, що цей вечір залишиться світлим.
Але до кухні зайшла Галина Павлівна, і Денис одразу змінився. Він ніби стиснувся, став серйознішим, обережнішим, наче радість потребувала дозволу.
— Мамо, — сказав він, намагаючись говорити бадьоро, — Поліні прийшла зарплата. Велика сума.
Галина Павлівна повільно витерла руки об рушник і повернулася до невістки.
— Велика сума? — перепитала вона. — І що ти збираєшся з нею робити?
Поліна відповіла надто швидко, не встигнувши прикусити язика:
— Ноутбук куплю.
Вона відразу зрозуміла, що припустилася помилки.
— Ноутбук? — свекруха ступила ближче. — А старий у тебе для краси стоїть?
— Він погано тягне робочі програми. Мені потрібен потужніший.
— І скільки коштує цей «потужніший»?
