— Який жах! — Але й на цьому вони не зупинилися, — похмуро вів далі бізнесмен. — Невдовзі на мене напали з ножем просто біля офісу.
Щоб не бути голослівним, він розстебнув ґудзики на сорочці й продемонстрував два потворні шрами просто біля серця. — Янгол-охоронець знову відвів біду, лезо пройшло за міліметри від життєво важливих органів. Юля лише приголомшено ахнула, не чекаючи побачити такі моторошні докази.
— Та ви просто в сорочці народилися! — Інакше я б давно годував черв’яків під цим каменем, — кивнув Арсеній у бік свого гранітного двійника. — Чекати третього замаху я не став і зімітував падіння машини з високого мосту.
Підкуп експертів обійшовся недешево, зате тепер мачуха й братик певні, що я на дні ріки. Це дає мені час зібрати компромат і завдати удару у відповідь. Чоловік із вдячністю прийняв свій загублений гаманець, який Юля нарешті наважилася віддати.
— Вибачте, я одразу запідозрила недобре з документами, тому й вирішила почергувати біля могили. — Дурниці, ви все зробили правильно, — тепло всміхнувся Арсеній. — Я приходжу сюди, щоб не втрачати пильності й пам’ятати, заради чого маю перемогти.
Юля пройнялася щирим співчуттям до цієї сильної людини. — А хіба не можна просто заявити на них у поліцію? — На жаль, усі докази лише непрямі, ці негідники діяли дуже хитро й не залишили прямих слідів, — зітхнув він.
Вдова чудово розуміла його відчай, адже сама стала жертвою чужої жадібності й цинізму. Її покійний чоловік теж володів прибутковим підприємством, яке загадковим чином збанкрутувало одразу після його загибелі. Юля була певна, що свекри навмисне запроторили її за ґрати, аби не ділитися з нею спадком.
Вона коротко розповіла Арсенієві свою сумну біографію, і чоловік вислухав її з великою увагою. Раптом у його очах спалахнула авантюрна іскра. — Юлю, я маю до вас ділову пропозицію, яка допоможе нам обом відновити справедливість.
Дівчина насторожилася, побоюючись нових проблем із законом. — Тільки криміналу мені не пропонуйте, прошу вас. — Нічого протизаконного, ви просто станете моїми очима й вухами в домі мачухи, — заспокоїв її бізнесмен.
— Ваше завдання — влаштуватися до них хатньою робітницею й знайти в сейфі секретні папери. Я підозрюю, що батька вони теж відправили на той світ. — Але хто візьме на роботу прибиральницю з таким животом? — засумнівалася Юля.
— Ці люди патологічно жадібні. Попросіть копійки, і вони з радістю наймуть вас, тим паче їхня попередня прислуга нещодавно втекла, — запевнив її новий знайомий. Зваживши всі ризики, дівчина дала свою згоду.
Їй справді не було чого втрачати, а безкоштовне житло й їжа були зараз життєво необхідні. Про своє кримінальне минуле вона, звісно, розважливо промовчала. Особняк Стриженових виявився справжньою фортецею з височенним парканом і суворою охороною.
Мачуха, Світлана Миколаївна, проводила співбесіду з таким зарозумілим виглядом, ніби перед нею стояла не жива жінка, а предмет інтер’єру. Від її холодного, зверхнього тону хотілося негайно втекти надвір. Однак Юля пам’ятала про свою місію й покірно зносила принизливий тон багатійки.
— Вихідний у вас буде раз на тиждень, і я не терпітиму халтури, — процідила господиня, свердлячи новеньку крижаними очима, схожими на зміїні. — Крок праворуч, крок ліворуч — і вилетите звідси без вихідної допомоги. — Я на все згодна, Світлано Миколаївно, працюватиму сумлінно, — поспішно закивала Юля.
Трудові будні виявилися виснажливими. Родина Стриженових постійно чіплялася до прислуги, влаштовуючи скандали на порожньому місці. Зведений брат Арсенія, Олег, виявився розбещеним неробою, який з раннього ранку заливався елітним алкоголем…
