Олена з Тернополя, яка розповіла, як завдяки їхній історії вирахувала двоєженця-чоловіка. Потім підключилася Ірина з Житомира. Вона розлучилася з чоловіком після того, як знайшла у нього другий телефон і підроблені документи. Таких історій набралося вже сотні.
Психолог Анна Сергіївна, яка консультувала їхній центр, пояснювала глядачам ознаки патологічної брехні. Постійні відрядження за неперевіреними адресами, небажання знайомити з родичами, дивацтва в документах, два телефони. Усе це має насторожувати жінок.
Трансляція тривала три години, і до кінця ефіру онлайн зібралося понад 10 тисяч глядачів. Багато жінок зізнавалися, що впізнали в описаних ознаках своїх чоловіків. Деякі просили допомоги в перевірці підозр, інші ділилися вже розкритими випадками обману.
Після ефіру Світлана показала подругам лист, що прийшов з колонії. Ігор писав, що кається у скоєному, просив дозволу побачити дітей, обіцяв після звільнення стати зразковим батьком. Лист був сповнений сліз і самобичування. Але жінки вже навчилися не вірити його словам.
— Ми обговорювали це на раді опікунів, — сказала Алла, маючи на увазі їхній неформальний орган ухвалення рішень. — Поки він не пройде повну психологічну реабілітацію і не доведе щирого каяття справами, а не словами, дітей він не побачить.
Вони відправили Ігорю через адвоката фотографії дітей з коротким листом: «Твої сини ростуть здоровими і щасливими. Коли ти станеш гідним батьком, ми це обговоримо. Поки зосередься на виправленні та лікуванні своєї патології».
Увечері того ж дня Марина отримала дзвінок від продюсера популярного ток-шоу. Їхню історію хотіли показати в прайм-тайм, запросити на передачу інших жертв сімейного шахрайства, створити масштабну дискусію про проблему. Жінки погодилися. Чим більше людей дізнається про цю проблему, тим менше буде жертв.
На телестудії їх зустріли як героїнь. За рік вони стали символом боротьби із сімейним обманом. Їхня історія лягла в основу документального фільму. Про них писали газети й журнали. Але головне — їхній досвід допоміг сотням жінок уникнути подібної долі.
У студії зібралися ще п’ять жінок зі схожими історіями. Одна виявила у чоловіка чотири сім’ї. Інша дізналася про подвійне життя чоловіка тільки після його смерті в автокатастрофі. Кожна історія була унікальною. Але схеми обману повторювалися з лякаючою точністю.
Психолог у студії пояснював глядачам механізм патологічної брехні. Такі чоловіки не здатні на нормальні стосунки. Вони сприймають жінок як об’єкти для задоволення своїх потреб. Лікування можливе, але вимагає багатьох років терапії та щирого бажання змінитися. Юрист розповідав про правові аспекти сімейного шахрайства. За останній рік кількість подібних справ зросла втричі. Або злочинці активізувалися, або жертви стали частіше звертатися до поліції. Покарання посилилися, але профілактика залишалася головним завданням.
Після передачі жінки заснували благодійний фонд допомоги жертвам сімейного шахрайства. Гроші, отримані від матері Ігоря, стали стартовим капіталом. До фонду приєдналися психологи, юристи, соціальні працівники. Усі, хто хотів допомогти обманутим жінкам. Через пів року фонд відкрив філії в десяти містах країни. «Гаряча лінія» працювала цілодобово. Юристи консультували безкоштовно. Психологи проводили групову терапію. Статистика показувала: кожна п’ята жінка в країні стикалася з тією чи іншою формою сімейного обману.
Марина закінчила писати книгу про свою історію. Видавництво одразу зацікавилося рукописом. Тема була актуальною і болючою. Назва «Три дружини одного чоловіка» точно відображала суть того, що сталося, а підзаголовок «Як розпізнати сімейного шахрая» робив книгу практичним посібником.
У дитячому садку, куди ходили всі троє хлопчиків, проходило весняне свято. Артем, Максим і Данило виступали в одному номері, зображуючи трьох ведмежат. Їхні мами сиділи в першому ряду, знімаючи на телефони кожен рух своїх синів. Вихователька після концерту підійшла до жінок.
— Ваші хлопчики так схожі й так дружні. Вони завжди разом, захищають один одного, діляться іграшками. Справжні брати, хоча й від різних мам.
Діти справді були нерозлучні. Вони інстинктивно відчували спорідненість, тягнулися один до одного, створювали свій маленький світ трьох братів. Мами не перешкоджали цій дружбі, навпаки, раділи, що з трагедії народилося щось світле й чисте.
Після свята, коли діти гралися на майданчику, Марина отримала повідомлення від видавництва. Книгу прийнято до публікації. Тираж планується в 100 тисяч екземплярів. Права на екранізацію вже цікавлять кілька кіностудій.
Жінки обнялися, дивлячись на своїх синів, що гралися. Рік тому їхній світ завалився, але з уламків вони побудували нове життя — чесне, відкрите, сповнене сенсу. Їхні діти ніколи не дізнаються брехні, яка отруїла життя їхнього батька.
Сонце сідало за дерева дитячого садка, забарвлюючи небо в золотисті тони. Три жінки, три хлопчики. Одна велика сім’я, народжена з болю, але вирощена в любові. Їхня історія закінчилася, але почалася нова. Історія материнства, дружби й надії на краще майбутнє.
Коментування закрито.