Підробив документи про розлучення? Підкупив чиновників?
Ігор мовчав, дивлячись у підлогу. Його мовчання було красномовнішим за будь-які зізнання. Жінки переглянулися: вони отримали відповідь на своє запитання. Масштаб обману перевершував усі їхні припущення.
— Ти знав про генетичну аномалію? — запитала Марина, показуючи результати УЗД. — Знав, що вона передається у спадок, і мовчав?
Ігор кивнув, не піднімаючи голови:
— Так, знав. У мого батька теж була така особливість.
Світлана встала з ліжка й підійшла до вікна. За склом виднілося місто, де ця людина сім років жила подвійним життям, обманюючи двох жінок.
— Скільки ще секретів він приховує? Скільки ще брехні належить розкрити?
Ігор спробував підійти до Марини, але вона відступила.
— Не смій до мене торкатися. Ти для мене більше не існуєш. Єдине, що пов’язує нас тепер, — це дитина, яку ти ніколи не побачиш.
Він почав щось говорити про кохання, про складні обставини, про те, що все можна виправити, але жінки вже не слухали. Вони дивилися на нього як на чужу людину, якою він, по суті, і був для кожної з них. Охоронець пологового будинку з’явився у дверях палати після виклику медсестри. Ігор кричав, намагався пояснити, чіплявся за одвірок, коли його виводили. Його голос луною розносився коридором, але жінки вже не звертали на нього уваги.
Марина підняла з підлоги куртку, яку Ігор скинув у метушні. З кишені випав телефон. Третій, про існування якого вона не підозрювала. Екран загорівся від удару, показавши останні повідомлення. Алла писала: «Коли повернешся з відрядження? Малюк уже активно штовхається. Сумуємо за татом».
Марина і Світлана переглянулися. Історія ставала ще більш неймовірною. Третя жінка. Третя вагітність. Третя жертва обману. У телефоні були фотографії незнайомої жінки з округлим животом. Вона стояла на тлі приватного будинку, тримаючи в руках дитячі речі. Підпис під фото говорив: «Готуємо кімнату для нашого сина». Дата знімка — два тижні тому.
Світлана знайшла в контактах адресу Алли: селище Сосновий Бір. У листуванні згадувався будинок номер 12 по вулиці Лісовій. Жінки зрозуміли: на них чекає ще одна зустріч, яка остаточно прояснить масштаб обману. Вони викликали таксі й поїхали за вказаною адресою. Дорога зайняла годину, і весь цей час жінки мовчали, перетравлюючи те, що сталося. Кожна думала про своє майбутнє, про дитину, про те, як пояснити дітям правду про їхнього батька.
Будинок у селищі виявився великим і доглянутим, із садом і гаражем. На воротах висіла табличка «Сім’я Бєлових». Марина і Світлана переглянулися. Схоже, тут Ігор почувався повноправним господарем.
Двері відчинила вагітна жінка років тридцяти, з добрим обличчям і здивованими очима. Алла явно не чекала гостей.
— Ви до кого?
— Ми до Ігоря Бєлова, — відповіла Марина. — Точніше, з приводу Ігоря Бєлова.
Обличчя Алли змінилося, коли вона побачила двох вагітних жінок на порозі свого будинку. Інтуїція підказувала їй, що ця зустріч змінить її життя.
— Проходьте, — сказала вона тихо, відступаючи вглиб передпокою.
У вітальні на стінах висіли фотографії Ігоря з Аллою, весільні знімки, сімейні свята, спільні поїздки. На комоді стояла рамка з їхнім свідоцтвом про шлюб. Дата реєстрації — 12 серпня 2016 року. Алла сіла в крісло, інстинктивно притиснувши руки до живота.
— Хто ви такі? Що вам потрібно від мого чоловіка?
Її голос тремтів, але вона намагалася зберегти гідність господині будинку.
Марина і Світлана показали свої свідоцтва про шлюб, фотографії з Ігорем, результати УЗД. Алла розглядала документи з наростаючим жахом. Її чоловік, батько її майбутньої дитини, виявився двоєженцем. Точніше, троєженцем.
— Це неможливо, — шепотіла вона, гортаючи фотографії чужих весіль зі своїм чоловіком. — Ми разом уже вісім років. Він ніколи не зраджував мені. У нього просто дуже складна робота з відрядженнями.
Світлана гірко посміхнулася. Ті ж слова, та ж історія, той же обман. Ігор відпрацював систему до досконалості, використовуючи одні й ті ж прийоми з кожною з них. Навіть пояснення були ідентичними.
Алла розповіла свою версію життя з Ігорем. Він працював з графіком: місяць удома, місяць у від’їзді. За вісім років жодного разу не порушив розклад. Вона пишалася його відповідальністю і відданістю сім’ї.
Жінки зіставили всі три графіки присутності Ігоря. Виходила ідеальна система ротації. Він проводив рівний час з кожною сім’єю, нікого не обділяючи увагою. Організаційні здібності чоловіка вражали своєю витонченістю. Алла показала документи на будинок: власник — Ігор Бєлов. Виявилося, що це не єдина нерухомість. У нього були квартира в місті, дача в іншому районі області, навіть гараж на ім’я однієї з дружин. Фінансові махінації вражали масштабом.
— Мій батько теж так жив, — зізналася Алла, коли перший шок минув. — У нього було три сім’ї, поки все не розкрилося.
Ігор знав цю історію, клявся, що ніколи не повторить батьківських помилок, а сам пішов тим самим шляхом. Три вагітні жінки сиділи у вітальні будинку, який кожна вважала своїм. Їх об’єднувала не тільки спільна біда, а й спільне майбутнє — діти з однаковою генетичною особливістю, які ніколи не дізнаються правди про свого батька.
— Що нам тепер робити?
Коментування закрито.