— Якщо коротко, я йду від Тимура.
Зависла пауза.
— Ти жартуєш? — нарешті вимовила Маріанна. — Ви ж збиралися відзначати твоє підвищення?
— Збиралися, — гірко посміхнулася Евеліна. — А потім приїхала його мати з п’ятьма валізами й оголосила, що буде жити з нами.
— Що?!
Евеліна коротко переказала події останніх двох днів. Маріанна слухала, періодично ахаючи і чортихаючись.
— Жах! — резюмувала вона. — І що тепер?
— Зараз закінчую збирати речі. Завтра вранці відвезу Тимуру в лікарню найнеобхідніше, повернуся, завантажу все в таксі й переїду в орендовану квартиру.
— Стривай, ти винайняла квартиру? Так швидко?
— Так. Однокімнатну недалеко від роботи.
— А як же ваша квартира? Іпотека?
— Будемо ділити через суд. Я вже консультувалася з юристом.
Маріанна помовчала.
— Слухай, а ти впевнена, що не поспішаєш? Може, варто почекати, поки все заспокоїться? П’ять років шлюбу — це не жарт!
Евеліна подивилася на валізи, на порожні полиці шафи, на сумки свекрухи біля сходів.
— Знаєш, я ніколи не була така впевнена, як зараз. Тимур вибрав свою матір. Не просто підтримав, він збрехав лікарям, звинуватив мене в тому, чого не було. Людина, якій я довіряла більше за всіх на світі…
— Мені дуже шкода, — голос Маріанни пом’якшав. — Може, тобі не варто бути одній сьогодні? Приїжджай до мене.
— Дякую, але мені потрібно закінчити тут. І завтра рано вставати, везти речі в лікарню.
— Добре. Але якщо що, дзвони в будь-який час. І не думай геройствувати.
Евеліна посміхнулася, вперше за день щиро.
— Обіцяю.
Після розмови вона ще раз перевірила зібрані речі й вирушила до ванної. Тут теж потрібно було забрати косметику, засоби гігієни, рушники. Вона методично складала все в окрему сумку, коли помітила на полиці тюбик з кремом для гоління Тимура. Евеліна взяла його в руки. Цікаво, свекруха передбачила такі дрібниці у своєму великому списку? Швидше за все, ні. Їй і в голову не прийшло б, що її синочку потрібно голитися.
Вона поклала крем для гоління, зубну щітку, пасту й дезодорант Тимура в окремий пакет. Потім додала чисту білизну, футболку, домашні штани та капці. Для людини, яка звинуватила її в насильстві, цього було більш ніж достатньо. Вийшовши з ванної, Евеліна помітила в кутку вітальні нерозпаковану пляшку шампанського. Те саме, яке вони збиралися відкрити після ресторану. Moët & Chandon, її улюблене. Вона взяла пляшку і поклала у свою сумку. Можливо, колись у неї з’явиться справжній привід відсвяткувати.
Годинник показував 02:30 ночі. Евеліна втомилася, але не могла змусити себе лягти в їхнє з Тимуром ліжко. Замість цього вона влаштувалася на дивані у вітальні, загорнувшись у плед. Сон не йшов. У голові крутилися думки про майбутнє, про майбутнє розлучення, про роботу. Як дивно: ще два дні тому вона вважала підвищення головною подією року. Тепер це здавалося дрібницею в порівнянні з крахом особистого життя. Хоча, можливо, саме робота врятує її зараз. Нові обов’язки, проекти, завдання — все це не залишить часу на самокопання і жалість до себе.
За вікном почало світати. Евеліна так і не зімкнула очей. Вона піднялася, прийняла душ, зробила макіяж — ретельніше, ніж зазвичай, немов створюючи захисну маску для майбутнього візиту в лікарню. Зібравши речі для Тимура і мінімум із запитаного свекрухою — халат, капці та шампунь — вона викликала таксі. Час було рухатися далі.
У лікарняному коридорі пахло хлоркою і безнадією. Евеліна йшла до палати Тимура і Клавдії Геннадіївни, відчуваючи, як з кожним кроком зростає внутрішня напруга. Що вона скаже? Як поведе себе? Чи варто взагалі заходити, чи просто передати речі через медсестру? Біля потрібної палати вона зупинилася, зробила глибокий вдих і постукала.
— Увійдіть, — пролунав голос Тимура.
Евеліна відчинила двері. Тимур сидів на ліжку, його ніс все ще був забинтований, а рука спочивала на перев’язі. Клавдія Геннадіївна напівлежала на сусідньому ліжку, демонстративно відвернувшись до стіни.
— Я принесла речі, — Евеліна поставила пакети на тумбочку. — Тут усе необхідне.
— Дякую, — сухо відповів Тимур, уникаючи її погляду.
Клавдія Геннадіївна повільно повернулася.
— Де моя золота баночка з кремом? Я ж просила.
Коментування закрито.