Вона щиро вірила, що молодий чоловік дійсно прагне знайти своє місце під сонцем. «Нехай збирає свої речі, купує квиток на поїзд і виїжджає в місто», — додала вона. «А він уже давно в дорозі і прямо вранці на твоєму порозі намалюється!» — захоплено защебетала хитра кузина. Галина явно прорахувала м’який характер сестри заздалегідь і все нахабно вирішила за неї.
«Бувай, сеструхо, до зв’язку, спасибі тобі величезне!» — крикнула вона і кинула трубку. Наступний день стартував рівно о п’ятій годині морозного, темного ранку найнеприємнішим чином. Тишу сплячої квартири розірвав несамовитий, безперервний дзвін дверного апарату. Хтось безцеремонно втиснув кнопку дзвінка всією п’ятірнею і вперто тримав її не відпускаючи.
Ця звукова тортура тривала доти, доки сонна господиня в халаті не повернула ключ у замку. Відчинивши важкі двері, Олена Дмитрівна мимоволі зробила крок назад від здивування. На вузькій сходовій клітці височів здоровенний, неголений амбал зі скляним, абсолютно безглуздим поглядом. Від його масивної фігури виходив стійкий, нудотний запах дешевого тютюну і перегару….
Гість навіть не подумав вибачитися за такий ранній і галасливий візит у чужий дім. Окинувши невисоку, тендітну жінку відверто зневажливим поглядом, він недбало видавив із себе привітання. «Здорова, тітко!» — прохрипів він і, відсунувши господиню плечем, безцеремонно ввалився в передпокій. Він кинув свій брудний баул прямо на чистий килимок, не спромігшись навіть зняти пильні черевики.
«Ого, ну і хороми тут у тебе відгрохані, не губишся тут у столиці, тьоть Лєн?» — протягнув він. Витончена і блискуче вихована викладачка просто оніміла від подібного первісного хамства з перших же секунд знайомства. Вона ніколи не дозволяла собі спілкуватися в такому зневажливому тоні навіть з найважчими підлітками. Тим часом непроханий візитер нітрохи не вгамовувався, по-господарськи озираючись на всі боки.
«Жратва в домі нормальна є, матуся ж тебе вчора попереджала про мій швидкий приїзд?» Олена Дмитрівна, все ще перебуваючи в стані легкого шоку, машинально кивнула головою. Отримавши цей ствердний кивок, неотесаний племінник задоволено і м’ясоїдно ошкірився. «Значить, поляна на кухні має бути вже накрита за вищим розрядом!» — з нахабною, знущальною усмішкою резюмував Павло.
Він потер свої величезні долоні в передчутті ситного і безкоштовного сніданку. «Ворушися давай, мечи на стіл усе, що є, а то в мене від самого світанку макової росинки в роті не було!» — скомандував він. Хлопець голосно, по-кінськи зареготав на всю тиху квартиру, явно насолоджуючись власною присутністю. Від цього грубого реготу перелякана Марта кулею забилася під дальній диван у вітальні.
«Дзвінок від твоєї матері надійшов занадто пізно вночі, тому я фізично не встигла нічого зварити», — холодно пояснила пенсіонерка. Вона вже глибоко і щиро шкодувала про свою виявлену вчора спонтанну гостинність. Перебувати в одному приміщенні з цим хамом було фізично неприємно і важко. «Можу швидко приготувати тобі звичайну яєчню з пари яєць, якщо хочеш», — запропонувала вона…
